Downloads & Free Reading Options - Results

Російсько-український та українсько-російський словник: Відмінна лексика / Л. І. Мацько, О. М. Сидоренко, С. В. Шевчук. — К.: Вища школа, 1993. — 265 с. До реєстру словника увійшли найуживаніші слова сучасної російської літературної мови, що не мають в українській мові близьких за звучанням аналогів і тому перекладаються власне українськими словами, а також власне українські слова та їх переклад російською мовою.  У додатках подано сталі російські і відповідні їм українські вислови; слова і вирази із значенням часу; слова українського народного календаря тощо.  Для тих, хто самостійно вивчає українську мову або прагне вдосконалити вже здобуті знання, а також для широкого кола читачів.

Тлумачний російсько-український словник психологічних термінів : Словник / Бродовська В. Й., Грушевський В. О., Патрик І. П.; М-во освіти і науки України, Південнослов'ян. ін-т Київ. славіст. ун-ту. — К.: ВД «Професіонал», 2007. — 512 с. — ISBN 966-370-051-3 Запропонований тлумачний російсько-український словник нараховує близько 1400 психологічних термінів. Словник подає тлумачення російською та українською мовами. Розрахований словник на використання в самостійній та індивідуальній роботі студентів, яка є важливою в кредитно-модульній системі навчання, що передбачена Болонським процесом.  Даний словник допоможе викладачам та студентам, а також всім педагогічним працівникам освіти і тим, хто цікавиться наукою психологією.

Російсько-український словник залізничних термінів / уклад. Л. П. Ватуля, В. С. Фоменко; За ред. Ю.В. Соболева. - 2-ге вид., випр. та доповн. - К.: Транспорт України, 2000. - 484 с. - ISBN 966-7098-18-4. Російсько-українсько словник залізничних термінів - необхідне джерело інформації для успішного застосування державної мови в мовному вжитку залізничної галузі. Словник охоплює як широковживану, так і спеціальну лексику залізничного управління та обслуговуввання. Алфавітна частина словника містить понад 15 тисяч слів і словосполучень. Словник розрахований на масового користувача, насамперед працівників залізничного транспорту і транспортного будівництва, а також рекомендовано викладачам і студентам транспортних освітніх закладів як навчальний посібник.

Канівець М. Російсько-український словник . Київ: Друкарня експедиції заготовок державних прапорів, 1918. (Більше як 3000 слів і виразів).

Російсько-український і українсько-російський словник: 50000 слів / упоряд. Т. В. Ковальова. — Харків.: Фоліо‚ 2006.  — 799 с. —  ISBN 966-03-3519-9. «Російсько-український і українсько-російський словник» охоплює лексику всіх стилів і літературних жанрів сучасних української і російської мов. Словник містить близько 50 000 слів з перекладом, велику кількість фразеологізмів та ілюстрації перекладу окремих словосполучень російської і української мов, що дозволяє повніше відобразити їх лексичний склад, який сформувався на початку ХХІ століття.

Російсько-український науково-технічний словник / Перхач В. та ін. — Львів: Львівська політехніка, 1997. — 453 с. — ISBN 966-553-020-8 Словник містить 30 000 слів. Друкується за ухвалою Вченої Ради електромеханічного факультету ДУ "Львівська політехніка".

Російсько-український словник. А-Я: 160 тис. слів / І. О. Анніна, Г. Н. Горюшина, І. С. Гнатюк та ін.; за ред. В. В. Жайворонка; НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні. – Київ: Абрис, 2003. – XVI, 1401 с. Новий академічний «Російсько-український словник» охоплює широке коло загальновживаної лексики, відповідає сучасним правописним нормам і є найвірогіднішим довідником при перекладі російських текстів різних жанрів українською мовою.  Він відбиває зміни у лексичному складі двох мов, покликані суспільно-політичними, економічними та культурними зрушеннями останніх десятиріч.

Українсько-російський і російсько-український фразеологічний тлумачний словник / І. С. Олійник, М. М. Сидоренко. — К.: Рад. шк.‚ 1991. — 400 c. — ISBN 5-330-01186-8. Словник складається з двох частин: українсько-російської і російсько-української. За своїм типом словник тлумачний. В українсько-російській частині при кожному українському фразеологізмі подається його тлумачення, а потім переклад. У російсько-українській частині – навпаки.  Словник уміщує понад 6000 найбільш уживаних у сучасній українській мові фразеологізмів з їх російськими відповідниками і стільки ж російських з перекладом українською мовою. Фразеологічні одиниці в словнику розташовані за алфавітом з урахуванням не лише літер першого слова, а й літер наступних слів, що входять до складу фразеологізму. Призначається для всіх тих, у кого виникне необхідність перекласти фразеологізм з однієї мови на іншу.

Російсько-український словник з інженерних технологій = Русско-украинский словарь по инженерным технологиям : [близько 42 тис. термінів] / Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш; Технічний комітет стандартизації науково-технічної термінології Міністерства економічного розвитку і торгівлі та Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України. – 2-ге вид. – Л.: Вид-во Львівської політехніки, 2013. – 1024 с. – (Термінографічна серія СловоСвіт ; № 9). ISBN 978-617-607-385-7. Словник містить терміни (деякі з тлумаченням) з технологічних процесів у металургії, будівництві, гірництві, енергетиці, теплотехніці, хемічній промисловості, а також суміжні терміни з фізики, математики та хемії. Для наукових та інженерно-технічних працівників, науковців, викладачів, студентів вищих і середніх навчальних закладів, а також для всіх, хто цікавиться науково-технічною термінологією.

Практичний російсько-український словник приказок / НАН України, Ін-т енциклопедичних дослідж. НАН України. - К. : Державне видавництво України, 2009. - 108 с. Інститут енциклопедичних досліджень НАН України започаткував книжкову серію "Із словникової спадщини", покликану здійснити перевидання українських термінологічних словників, створених на початку 20 століття, що нині стали раритетними, а в радянські часи були заборонені й вилучені з ужитку. Оскільки ці словники й донині зберігають наукове та практичне значення, вони сприятимуть виробленню розумних компромісів між прихильниками різних українських термінологічних систем. Це є надзвичайно актуальним в умовах становлення термінологічної системи української мови, очищення її від русизмів, штампів, нехарактерних для її природи форм та зворотів. Практичний російсько-український словник приказок під редакцією Майка Йогансена був опублікований у 1929 році видавництвом ДВУ (Державне Видавництво України, Харків). Тут представлено його перевидання, здійснене Інститутом енциклопедичних досліджень НАН України у 2009 році, в серії "Із словникової спадщини". Практичний російсько-український словник приказок Упорядкував Г. МЛОДЗИНСЬКИЙ За редакцією М. ЙОГАНСЕНА ДЕРЖАВНЕ ВИДАВНИЦТВО УКРАЇНИ 1929 Видко, що не аби-яка в нас є потреба в російсько-українському покажчикові приказок та прислів’їв. Отак, читаючи газету, часом надибуєш десь до слова перелицьований переклад російської приказки, а як коли, то й бачиш з-попід рядків, що дуже треба було авторові приказки, тільки одшукати її він не спромігся. То правда, що Симонов (М. Номис) добрий зібрав скарб українських прислів’їв і такий, що без нього годі обійтися письменникові, та ж одшукати щось у тому скарбові, не вивчивши його попереду, сливе неможливо. Покажчик Номисів, мало того що дуже неповний, ще й складений за ознакою речей, про які мова буває в приказці, отож одшукати щось із мудрощів народних, кермуючися тих мудрощів філософічним змістом, дуже буває нелегко. Тож і з'являється оця книга, почасти якупорядковання скарбу того, почасти як російсько- український словник приказок, на поміч тим, хто до російської звик літератури і до російського вислову, але хоче використати своєрідний і рясний матеріал українського слова, починаючи писати по-українському. Хоч які хиби, певне, є в цій книжці, та, сказати правду, дуже нелегке було діло її складати. Раз, що це первина, бо не траплялося нам ще бачити хоч скільки-небудь докладної книги такого змісту, і, значить, доводилося уперше встановляти відповідності, вирішати про самий зміст приказок, судити їх і прирікати їм той чи инакший розум. Два, що саме діло відповідноститієї до того ж хистке й непевне, що поки щось вирішиш, то сто разів би, здавалося, одцурався б і книги тієї, і діла того. Буває часом, що саме там, де найближчі показуються самим висловом своїм російська приказка до української, що саме там вони найбільше різні і найменше одна до одної пасують. А найголовніше це те, що в приказці всякій-будь є, власне сказати, тільки одне цілком конкретне і реальне і це є самий її язиково-образний вислів. Усе ж, що в ту приказку вкладає мовлянин, прикро може мінятись і то під тую, то під другую категорію народної філософії припасовуватись. Бо хто ж того, зрештою, не знає, що народ ту саму приказку вживає іронічно, але й просто, що, додавши ще якесь до неї слівце, геть перетасовує її на зовсім инакший розум і так далі. Зваживши на все це, складач такої додержувався методи. Попереду вибрано з газет, з книжок і чималою частиною з живої розмови над п’ятсот таких російських приказок, що їх найбільше подибуєм у повсякденнім житті. Виявилося при тому, що частина цього актуального запасу є приказки інтернаціональні, як от, приміром: «лучше поздно, чем никогда», «лучшее враг хорошего» і сила инших. Друга частина цього запасу, виявилося, є приказки українські, уживані в російській мові, як от: «моя хата с краю», і таких знайшлося чималенько - ми означували їх слівцем (укр.), при тому абсолютно не претендуючи на точність і науковість цього означування - точна бо і наукова класифікація була б вимагала ціложитенної роботи над розмежуванням і установленням позичень та наслідувань. Третя частина цього запасу то приказки, що постали в російській мові з літературних джерел - драм, байок то-що, і тільки четверту, хоча й числом, мабуть, найбільшу, частину складали народні російські приказки. Отак траплялося, що якась інтернаціонального чи літературного родива приказка не має точного собі відповідника в українськім скарбові. Тоді складач брав на себе відвагу пристосовувати якусь українську приказку до даної інтернаціональної чи російської літературної, бажаючи настачити на всяку чисто потребизну і виправдуючи своє свавілля тим, що й народ раз-у-раз переміщає і пристосовує свій приказковий скарб, як йому того буває потреба. Та щоб не забагато було такого і щоб незайманий зостався основний скарб, далі наводилося скілька приказок, що хоч і неточно, а все ж у якій мірі підходять до теми. Ці додаткові приказки складають таким побитом потенціяльний запас, який, відома річ, їсти не просить. Отож заранше прохає складач не гніватися на нього за приблизність і неточність відповідей на російські приказки. Одне, що точности і взагалі тут не може бути, а друге от що: Буває, що якась приказка втрачає свій первісний зміст і уживається її вже зовсім по-іншому. Узяти хоча б криловське «А ларчик просто открывался». Попереду це мислилося приблизно як українське «бачить під лісом, а не бачить під носом» чи щось таке. Тепера ж, хто додивлявся цього вислову в наших газетах, нехай згадає, що «ларчик просто открывался» вже цілком рівне до вислову «вот где собака зарыта» або ж сказати по-простому: «Все ясно, все очевидно, все з’ясувалося, що було затаювано». Отож поруч з таким відповідником, як: «густо дивиться, та рідко бачить» або «у воді стоїть, а води просить», подано і такий як: «Нігде правди діти», або «Ниточка доведе клубочка», бо словник цей складалося не як науковий, а як практичний покажчик для літературної праці. Ясне діло, складач того свідомий, що багато де не найкращого добрав відповідника, а може статися, десь і зовсім не знайшов те, чого було б треба. Той, хто далі робитиме у цім полі, це направить, а цілину оравши, без огріхів забирати не випадає. Як коли, то й доводилося цілий робочий день згаяти на одну приказку. Ще одне хотілося б сказати вже про саму оту народню мудрість. Як глянеш на чотирнадцять тисяч українських приказок, що їх Номис зібрав докупи, то спочатку аж моторошно стає - яка ж то розмаїта й на тонкий зміст, і на гострий дотеп багата маса. Та коли ближче присунешся до того діла, то бачиш, що цей різноколірний мільйон ілюструє, може, який десяток, а може, два філософських, побутового характеру тез. Народня бо мудрість широка образами і взірцями й прикрасами, та вузька в самій своїй філософії. Суто селянська духом своїм, глибоко дрібнобуржуазна в своїй моралі, уперто власницька, запекло консервативна ця народна мудрість. Окроме лютої ненависти до пана, ледви чи можна знайти в ній щось передове. Та от ми, люди нового суспільства, все ж таки залюбки користуємося з висловів цієї мудрости, як з щиро художньої форми. Ми користуємося з неї почасти іронічно, почасти метафорично. Єсть якась особлива гостра пікантність у приказці, коли фейлетоніст, описуючи бодай заходи Ліги Націй у справі знищення Радянського Краю, співчутливо застерігає, що: -Піднимайте, свині, хвости, бо глибоко морем брести. Складач

Селецький І. Проєкт метеорологічної термінології. Російсько-український словник . Терміни, ухвалені в метеорологічній секції інституту української наукової мови. 1) А-Изолиния. Київ, Укрмет, 1928, 16 с. (Відбитка з «Дек. Бюл. Укр» за 1926, 27, 28 pp.)

Шкаруба Л. М., Спанатій Л. С. Російсько-український словник художніх термінів . Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. Серія "Вища освіта в Україні". — К.: Видавництво "Каравела", 2004. — 320 с. — ISBN 966-8019-23-7. Словник включає термінологію архітектури, живопису, скульптури, графіки, декоративно-ужиткового мистецтва. Призначений для студентів спеціальності "Українська мова і література та художня культура", може бути використаний при вивченні курсів "Українська та зарубіжна культура", "Культурологія". Розрахований на широке коло студентів, аспірантів, викладачів-культурологів вищих навчальних закладів та усіх, хто цікавиться історією художньої культури та проблемами розвитку національної та світової культур.

Російсько-український словник / С. Іваницький, Ф. Шумлянський; передм. Л. Масенко. — Київ: Обереги, 2006. — 525 с. — (ABECEDARIUM). — ISBN 966-513-096-X.  С. Іваницький, Ф. Шумлянський. Російсько-украї́нський словни́к / Видання відділу Народньої Освіти Подільської Губерніяльної Народньої Управи. — Вінниця: Нова друкарня Пойлішер, 1918. Внаслідок науково-дослідницької роботи в основу словника покладено в значно  зміненій формі матеріал, який міститься у «Словарі російсько-українському» М. Уманця й А. Спілки, доповнений найціннішими й необхіднішими додатками з «Русско- малоросского словаря» Є. Тимченка та «Словаря української мови» Б. Грінченка, а також з деяких термінологічних збірників і з власного запасу упорядників.  «Російсько-український словник» Сергія Іваницького і Федора Шумлянського видано в 1918 р., у час боротьби за Українську державу, в якій, згідно з європейською традицією державотворення, мова титульної нації мала стати головним чинником національної консолідації... На жаль, і тепер завдання дерусифікації й розширення сфер використання української мови є таким же актуальним, як і на початку XX століття. Михайло Жовтобрюх, загалом негативно оцінюючи лексикографічні праці періоду 1918—1920 pp., вирізняє два словники. «Перекладні російсько-українські, як і українсько-російські, словники 1918—1920 pp., незважаючи на їхню кількість, позбавлені жодного наукового значення, — пише мовознавець, — вони не справили будь-якого позитивного впливу на подальший розвиток української лексикографії. Виняток становлять лише двотомний "Російсько-український словник" С. Іваницького і Ф. Шумлянського та " Словник української мови " Д. Яворницького. Перший з них обіймав найбільший проти всіх інших тогочасних словників реєстр російських слів, перекладених одним або й кількома українськими відповідниками».      Степан Бевзенко, оцінюючи російсько-українські словники, що з'явилися в Україні в перше десятиліття після 1917 p., кращими вважав словник С. Іваницького і Ф.  Шумлянського, « Практичний російсько-український словник » М. Йогансена, М.  Наконечного, К. Німчинова і Б. Ткаченка, що вийшов у Дніпропетровську 1926 p., і академічний « Російсько-український словник » за редакцією академіка А. Кримського і С. Єфремова у чотирьох томах, з яких протягом 1924—1933 pp. вийшли лише три.  Високий рівень словника С. Іваницького і Ф. Шумлянського засвідчує той факт, що до нього зверталась як до лексикографічного джерела, поряд із словниками Бориса Грінченка і Євгена Тимченка , Олена Курило , добираючи матеріал до праці зі стилістики « Уваги до сучасної української літературної мови » 1920, 1923, 1925 pp.).  Популярність «Російсько-українського словника» С. Іваницького і Ф.  Шумлянського та його практичну цінність підтверджує й те, що його двічі, без змін перевидавали в добу українізації 1920-х років — у Катеринославі Укрвидав у 1923 р. і в Харкові Держвидав України в 1925 р. з додатком «Найголовніші правила українського правопису».      Високі оцінки словника з'явились у мовознавчій літературі лише після 1991 р. У радянський період майже всі словники — і загальномовні перекладні, і термінологічні, укладені в роки визвольних змагань і українізації 1920-х років, — ще з часів терору 1933 р. були оголошені «націоналістичним шкідництвом» і вилучені з практичного та наукового вжитку, а більшість упорядників їх були репресовані.

М. Вікул. Російсько-український словник термінів фізики і химії . - Гадяч, 1918, - 41 с. Термінологічний російсько-український словник містить українські аналоги російським термінам з галузі фізики, хімії та техніки. Словник представляє мовознавчу та історичну цінність.

Російсько-український словник наукової термінології. Суспільні науки / Й. Ф. Андерш [та ін.].; НАН України, Ком. наук. термінології, Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні. – Київ: Наукова думка, 1994. – 594 c. – ISBN 5-12-002638-9. «Російсько-український словник наукової термінології. Суспільні науки в першим у лексикографічній практиці полінауковим словником тісно взаємоповязаних терміносистем суспільних наук. Він охоплює уживані в сучасних російській та українській мовах терміни і найважливіші номени політології, економіки, соціології, юриспруденції, філософії, логіки, психології, етнонімії, історії, археології, педагогіки, етнографії, дипломатії, різних галузей мистецтва та філологи, а також термінологію і широковживані номенклатурні найменування, стосовні релігієзнавства, міфології, фінансової, бухгалтерської, бібліотечної, бібліографічної, канцелярської і т. ін. справи.

Наталія Непийвода. Практичний російсько-український словник: найуживаніші слова і вислови / за ред. Ф. А. Непийводи. – К. : Основа, 2000. – 256 с.  Практичний російсько-український словник: найуживаніші слова і вислови” охоплює ту частину професійної лексики, вживання якої в умовах паралельного функціонування споріднених мов викликає певні труднощі. Словник дає змогу розмежувати подібні своїм звучанням і значенням слова й вислови російської та української мов. Крім того, він містить найпоширеніші синоніми наведених слів і висловів, що допомагають ясно й точно висловити думку. Словник розраховано на ділових людей, адміністративних працівників, науковців, аспірантів, викладачів, учителів, студентів, учнів тощо. Понад 6000 слів.  Рецензенти: акад. НАН України В.М.Русанівський, докт. філол. наук, проф. В.В. Різун, докт. філол. наук

Російсько-український словник військово-технічних термінів / Навчально-методичний посібник. Випуск 1. Під загальною редакцією кандидата філологічних наук М.В. Гуця. Київський військовий інститут управління та зв'язку. - Київ: Друкарня КВІУЗ, 1994. - 256 с. Російсько-український словник військово-технічних термінів — перша спроба викладачів кафедри українознавства надати допомогу особовому складу Інституту в реалізації на практиці Закону України про мову. Запропонований словник містить актуальну лексику російської мови — широковживану загальноосвітню і спеціальну військово-технічну з тлумачним перекладом українською мовою. Уклала словник російською мовою Козлова О.С. Переклад українською мовою здійснили Вадах О.Є., Гаража Г.В., Карпенко Б.О., Лета В.П., Маловський Р.М., Потьомкіна С.Г., Стадник Н.І., Скрипнікова О.М., Сокіл І.О., Хававчук Л.І., Шипук Е.Я. Словник побудований за алфавітно-гніздовим принципом. Розрахований на широке коло фахівців, передусім професорсько-викладацького складу і курсантів Інституту. Навчально-методичний посібник. Випуск 1. Під загальною редакцією кандидата філологічних наук М.В. Гуця. Видання Київського військового інституту управління та зв'язку.

Російсько-український словник синонімів / Укл. Н.Н. Башнякова, Г.П. Випшевська, М.М. Пилинський та ін. / За ред. М.М. Пилинського. — К.: Освіта, 1995. — 265 с. ISBN 5-330-02278-9. Словник наводить у зіставленні основні синонімічні ряди слів  російської і української мов, пояснює значення слів-синонімів,  вказує на їх стилістичне забарвлення. Словник покликаний   полегшити практичне вивчення обох мов та забезпечити піднесення загального рівня мовної культури.  Для широкого кола читачів. 

Російсько-український академічний словник .  Комісія для складання словника української живої мови Російсько-український словник: Редактори: В. М. Ганцов, Г. К. Голоскевич, М. М. Грінченкова; Головні редактори: акад. А. Е. Кримський, акад. С. О. Єфремов. Переднє слово до електронної версії Академічного словника  Серед українських словників минулого століття, що справили великий вплив як на розвиток словникарської справи, так і мови загалом, ставши суттю взірцем, насамперед можна виділити « Словарь української мови » Б. Грінченка, « Правописний словник » Г. Голоскевича, і « Російсько-український словник » (редактори: В. Ганцов, Г. Голоскевич, М. Грінченкова; головні редактори: акад. А. Кримський , акад. С. Єфремов ). Словник Б. Грінченка не раз перевидавався: 1924 і 1925 (двічі фототипічним способом); 1927 – 28 – за ред. С. Єфремова та А. Ніковського з додатком нових матеріалів (т. 1 – 3, літери А – Н; кожному тому передують статті, що висвітлюють історію підготування словника); 1937 – за ред. А. Хвилі із застосуванням тогочасного правопису (без передмови Б. Грінченка; вийшов тільки т. 1, літери А – Ж); 1958 – 59 (фотомех. способом з 1-го видання); 1996 (фототипічне; зі вст. словом О. Тараненка); 1996 – 97 (фототипічне); у т. 2 останніх двох видань додано пропущену в ін. виданнях (крім видання за ред. С. Єфремова та А. Ніковського) частину Захидный – захурчaты, написану переважно рос. графікою, видання 1907 – 1909 рр.). Останнє видання словника Голоскевича побачило світ 2007-го року. Що cтосується «Російсько-українського словника» (відомого також під назвою «Академічний словник»), то, крім того, що 4-й підготовлений том (Р – Я) в свій час знищили, а 3-и томи (А – П), видані в 1924 – 1933 рр., були під забороною, цей словник ніколи не перевидавався, і став на сьогодні великою рідкістю (в Національній бібліотеції ім. В.Вернадського, скажімо, є тільки 1-й том (А – Ж)). А серед двомовних словників йому досі нема рівних. Він містить неоціненний мовний матеріал. Справжній словниковий шедевр. Основне, що можна зазначити, – словник написали не просто великі знавці, шанувальники, оборонці української мови. Укладачі словника – люди з вільним мисленням, українську частину писали, виходячи з суто українських мовних норм, а приклади наводили, не зважаючи особливо на «політичний момент». Це вільнодумство і щонайвищий фаховий рівень, врешті, і є основою знаменитості словника. Відносно мало запозичень з инших мов і часто до них подано напрочуд вдалий український відповідник, не кажучи вже про те, що запозичення улягають нормам української мови. Одним словом без «ноу хау» і т.п. одоробал. Хоч тут і трапляються поодинокі помилки чи спірні слова, але загалом досі словник залишається неперевершеним. Так, серед всього масиву українських слів, лише до десятка активних дієприкметників ( пануючий , димуючий , бракуючий , початкуючий , керуючий , меньшовикуючий , неіснуючий , непмануючий , урядуючий, правуючий ), до того ж, у більшості є вдалі синоніми; нема іменників на -овка тощо.  І ще. Матеріяли четвертого тому (Р – Я) втрачено, але матеріялу трьох томів (А – П) досить, щоб зрозуміти підходи і норми питомої української мови . Словник є зразком для наслідування в укладанні словників, чи може бути взятий за основу в укладанні нового словника (з доданням нового матеріялу і дописанням матеріялу на Р – Я) (подібно до словника Грінченка за редагуванням Єфремова і Ніковського з додатком нових матеріялів). Дописати (дописувати) словника, а заодно розширити (розширювати) наявну частину – мабуть, головне, чому має послужити ця електронна версія. Врешті, «найкорисніші ті книжки, які спонукають читача доповнювати їх» (Вольтер).  На превеликий жаль, досі словник не перевиданий. Електронне видання «Словника» уможливлено завдяки частковій підтримці Наукового Товариства ім. Шевченка в Америці з Фонду ім. Івана Романюка.  І залишається сподіватися, що з часом в українців заведуться гроші, щоб вийшов ще книжний варіянт.  Компакт-диск підготували у київському видавництві «К.І.С.». Оцифрував текст словника Олександер Телемко (знаходитимете помилки – пишіть: [email protected]), організаційну роботу виконав Юрій Марченко. Інтернет-версію (www.r2u.org.ua) розробив Андрій Рисін.  Окрема щира подяка О. Кочерзі, В. Кубайчуку , В. Старку. Саме завдяки їхньому сприянню електронні варіянти словника дійдуть до читача.  Крім Академічного словника на диску розміщені інші словники та посібники.  Олександер Телемко

Російсько-український медичний словник з іншомовними назвами . 25.000 слів, 4 вид., випр. та доповн., К.: УЛТК, 2003. LII+644 c. Російсько - Український Медичний Словник з Іншомовними Назвами" є багатомовним словником, у якому в реєстр поставлена російська назва, оскільки він покликаний допомогти зросііішеному українському лікареві опанувати українську медичну термінологію та іншу лексику, необхідну для ведення документації та спілкування з україномовними пацієнтами державною мовою України. В круглих лужках подається слово джерело (найчастіше - першоджерело: латинське, грецьке, арабське, французьке, німецьке чи англійське), по можливості, з його значенням. В перекладній українській частині словника подаються псі українські відповідники російській назві. В окремих вішалках дається визначення нозначупаного поняття. Після української частини подаються знечужинені, найчастіше делатннізовані, медичні терміни (лікарські назви) з інших мов - у першу чергу' з російської, польської, чеської, німецької, англійської тощо. Якшо у цих мовах використовується також латинський термін, то це позначається комою після крапки (.,) перед відповідною бпласномовною назвою.

Російсько-український будівельний словник / Міністерство України у справах будівництва та архитектури; Комітет наукової термінології Академії наук України.; укладачі: В. М. Гордєєв, Р. Я. Зельцер, Є. А. Кожан та ін. – Київ: Укрархбудінформ, 1994. – 509 с. – ISBN 5-7707-6307-8  Російсько-український будівельний словник -це перша спроба задовольнити потреби перекладу українською мовою російських спеціальних будівельних термінів. Видання разраховане на фахівців будівельної галузі, але може бути корисним широкому колу читачів, якщо виникне необхідність знайти в українській мові відповідний термін російської мови.

"Російсько-український словник" за редакцією А. Ю. Кримського та С. О. Єфремова як джерело перекладних словників ХХ – ХХІ ст.: офіційний статус та лексикографічна критика / Ю. В. Поздрань // Актуальні проблеми філології та перекладознавства. - 2016. - Вип. 10(2). - С. 281-287. У статті визначено офіційний статус «Російсько-українського словника» за редакцією А. Ю. Кримського та С. О. Єфремова у лексикографічному процесі ХХ – ХХІ ст.; заналізовано проблему використання цього словника як джерела лексичного матеріалу у знакових російсько-українських словниках ХХ – ХХІ ст.; встановлено наслідки впливу радянської влади на процес укладання перекладних словників. Відзначено повернення «Російсько-українського словника» за редакцією А. Ю. Кримського та С. О. Єфремова як джерела до сучасного лексикографічного процесу в Україні.

«Російсько-український  словник»  за  редакцією А. Ю. Кримського та С. О. Єфремова в історико-лінгвістичному контексті:  монографія   /  Ю. В. Поздрань; за  наук.  ред. О. М. Тищенко. – Вінниця: ВНТУ, 2018. – 292 с. – ISBN 978-966-641-744-5. Рецензенти:  Л. Т. Масенко, доктор філологічних наук, професор,  Н. М. Павликівська, доктор філологічних наук, професор. Монографія є комплексним дослідженням «Російсько-українського словника» за редакцією А. Ю. Кримського та С. О. Єфремова у дескриптивно-прескриптивному вимірі. Обстежено українську частину елімінованого реєстру Словника; встановлено відповідність лексики, її словотвірних та граматичних ознак дескриптивній і прескриптивній нормі початку ХХ ст., теорії та практиці укладання загальномовних перекладних словників; схарактеризовано джерельну базу Словника з формального та змістового поглядів; реконструйовано модель його IV тому й імовірний список джерел, систематизований за стилістично-жанровим принципом. Для науковців, викладачів і студентів філологічних спеціальностей.

Сабалдир Г. — Практичний російсько-український словник . Київ: Видавниче Товариство „ЧАС", 1926. — 444 с. Словник містить в собі коло 30.000 слів. Правопис у словникові академічний. До великого числа слів додано характерні фразеологічні звороти. Шукати фразеологічних зворотів треба на те слово, що в звороті має головне значіння, як сказано вище. Коли українське слово має яку оригінальність змісту, чи характерність в синтаксичному сполученні, то на таке слово подається ціле українське речення. Иноді жива фраза краще освітлює значіння слова, ніж десятки поданих синонімів.

Російсько-український словник правничої мови Праця Правниче-Термінологічної Комісії при Соціяльно-Економічному Відділі Академії Наук. Члени редакційної колегії: В.І. ВОЙТКЕВИЧ-ПАВЛОВИЧ, Г.Д. ВОВКУШІВСЬКИЙ, В.О. КРИЖАНІВСЬКИЙ, І.Ю. ЧЕРКАСЬКИЙ, редактор-упорядник А.Л. ДРОБ’ЯЗКО Головний редактор: акад. А.Ю. КРИМСЬКИЙ. Збірник Історично-Філологічного Відділу, № 41. Київ: Друкарня Української Академії Наук, 1926, X+228 с. Переднє слово За ухвалою Соціяльно-Економічного (ІІІ-го) Відділу Української Академії Наук 27 лютого 1919 року засновано було під головуванням (тепер уже покійного) академика О. І. Левицького „Правничу Термінологічну Комісію“ в складі: акад. А. Ю. Кримського, акад. Б. О. Кістяківського (тепер уже покійного) та правників-практиків: М. І. Радченка, О. Ф. Хруцького, П. Я. Стебницького, В. М. Ачкасова, О. М. Бутовського й І. Ю. Черкаського. Останнього, тоб-то І. Ю. Черкаського, новозаснована Комісія на першому-ж свойому засіданні (10 березня р. 1919) обрала на секретаря. Тоді-ж-таки поповнила вона свій склад, запрохавши в число членів В. О. Коренева, В. О. Крижанівського, Г. Д. Вовкушівського, М. Ф. Чернявського, В. В. Колбасьєва, О. О. Тізенгавзена, В. С. Назімова, В. І. Грекова, М. Д. Пухтинського, Д. А. Марковича, А. Л. Дроб’язка та В. Д. Гаврика, а на засіданні 17 березня того-ж року — В. І. Войткевича-Павловича, М. І. Ляхницького, М. М. Товстоліса й К. М. Кротевича. Отже „Правнича Термінологічна Комісія при Соціяльно-Економічному Відділі Української Академії Наук“ складалася з трьох академиків і двацяти правників-практиків; але вужча редакційна колегія звичайно не переходила цифру шістьох людей.     На засіданнях 22 — 24 березня 1919 р. визнано було, що треба дати не вузьку спеціяльну збірку термінів, а такий російсько-український правничий словник, до якого увійшли-б відповідні властивостям українського права й мови — по змозі всі найпотрібніші для біжучої щоденної праці правника-практика слова, терміни та вирази; а тому такий словник повинен містити в собі не самі-но суто-правничі терміни з паростів права кримінального, цивільного, фінансового й т. и., ба й слова так званого вищого розуміння, та по змозі всі ті слова та вирази, які потрібні правникові в його щоденній праці при складанні різного роду правничих актів, при виголошенні промов на суді, при судовому та адміністраційному діловодстві, листуванні й т. и., нехай би читач правничого словника таким чином мав змогу завдовольнити цю свою потребу, не звертаючися ще й до инших, „нетермінологічних“ російсько-українських словників.     Ще й перед тим, як Академія Наук заснувала свою Правниче-Термінологічну Комісію, на Україні вже була провадилася праця в цьому напрямкові, дещо було зроблено, почасти навіть і опубліковано. Українське Правниче Товариство вже було й друком видало свій „Короткий московсько-український словник судівництва та діловодства“; термінологічні комісії державних установ України за часів попередніх урядів (Центральної Ради, гетьмана) теж провадили роботу та й зредагували цілі збірки потрібного матеріялу. Все те Правниче-Термінологічна Комісія Академії Наук у своїх руках мала та й критично використала; але довелося покласти ще дуже й дуже багато труду на те, щоб збільшити реєстр усіх правничих термінів, які потрібують українського перекладу. Для зредагування реєстру притягнуто було до діла всі латинські, німецькі, французькі й російські словники, які тільки можна було під той час здобути в Київі, переглянуто було й збірки російських законів, а для української частини — як-найширше використано було чотирьохтомовий „ Словарь украинскаго языка “ Б. Д. Грінченка і новітню наукову літературу, українською мовою друковану.      Обговорювати та колегіяльно ухвалювати альфабетно-погуртовані терміни Комісія почала 5-го квітня 1919 р., а скінчила 26-го березня 1921 р. (тоб-то замалим не в 2 ½ р.), потративши на це 395 засіданнів (у 1919 році — 144, у 1920 р. — 137 і в 1921 р. — 114). Щоб не затримувати працю, з 10 травня 1920 року, для обговорювання додаткового матеріялу, що увесь час прибував, на ті літери, котрі Комісія вже перейшла, було виділено підкомісію; на обговорювання додаткового матеріялу підкомісія витратила 93 засідання (13 в 1920 році, 23 в 1921 р. і 56 в 1922 році), закінчивши працю 30 червня 1922 року.     Скінчивши перше своє завдання, себ-то критично обговоривши й ухваливши оснівний лексичний матеріял, взятий із живої української мови, Правнича Комісія вступила в другу стадію своєї роботи. Вона притягла до діла ще й тую давню українську правничу термінологію, яку розкидано щедрою рукою по давніх українських актах (друкованих і рукописних) і по розвідках старих українських правників. Для цього Комісія використала: 1) „ Общій словарь “ (давньоукраїнської мови XIV — XV в.), доданий до збірки Вл. Розова „Южнорусскія грамоты“ т. 1, 1917 р. стор, 1 — 75; вкорочено він зазначається: ЮГ. 2) „ Словарь книжной малорусской рѣчи XVII в. “, доданий до розвідки П. Житецького „Очеркъ литературной исторіи малорусскаго нарѣчія“. Вкороч.: ЖО. 3) Акти, надруковані в праці О. М. Лазаревського: „Очерки по исторіи Малороссіи“, вип. V за 1899 р. Вкороч.: ЛОМ. 4) Акти, надруковані в праці О. М. Лазаревського „ Украинскія історическія мелочи “. Вкороч.: ЛИМ. 5) „Архивъ Юго-Западной Россіи“ ( АЮЗР ), особливо ч. 6, т. І ; ч. 8, т. III , і т. V. 6) Акти, додані до праці О. М. Лазаревського: „Замѣчанія на историческія монографіи Д. П. Миллера „О малорусскомъ дворянствѣ и Статутовыхъ судахь“. Вкороч.: ЛЗ. 7) Акти під заголовком: „Стороженки. Фамильный архивъ“ т. VI . Вкороч.: СФА. 8) Рукописну розвідку бунчукового товариша Чуйкевича: „Судъ и росправа“ 1750 р. Вкороч.: ЧСР. 9) „Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи г. Кіева“ ; К. 1844. Вкороч.: ТОК. 10) Акти, що їх зібрав О. М. Лазаревський (з відділу рукописів бібліотеки кол. київськ. університету): Протоколи Полтавського Полкового суду. Вкороч.: ЛР, або РЛ. 11) Акти Віл. Арх. Ком. т. XVIII . Вкороч.: АВАК. 12) Почаївський стародрук XVIII в. „Сѣмя слова Божого“. 13) „Акты Полт. город. уряду XVII в.“, вип. І , — Модзалевського. Вкороч.: АКПГУ. 14) Документи Рум’янцівського опису, Переяславський полк (рукоп. відд. бібліотеки кол. київськ. університету). Вкороч.: РО. 15) Договір та ухвала між гетьманом Орликом і військом Запорізьким. 16) Черниговскія Губернскія Вѣдомости. Вкороч. ЧГВ.     Із зазначених джерел Комісія взяла близько 2.000 слів-термінів. Багато поміж ними було таких, що й досі любісінько живуть в устах українського народу, але траплялися й такі, що їх у живій мові тепер уже нема. Перед такими, тепер невживаними словами дається в нашому словнику зазначка: „(стар.)“ тоб-то „старе“, чи там — „староактове“. Яка була ця праця тяжка, видно хоч-би з того, що на вибирання термінів із словника , доданого до „Южнорусскихъ грамотъ“ В. Розова, Комісія затратила 10 засіданнів, а взяла звідти всього тільки 68 слів-термінів — себ-то одно засідання ішло пересічно на 7 термінів! Студіюючи-ж сами акти, Комісія спромагалася зачитувати в одно засідання пересічно один друкований аркуш і, обміркувавши зачитаний текст, могла взяти для словника звичайно яких-небудь 6 — 8 термінів. Працюючи над вибором слів-термінів і виразів із давньої правничої мови, Комісія рівночасно не переставала й далі користати із живої української мови, посилаючи для цього в різні місця України окремих своїх членів, щоб вони безпосередньо з уст народу збирали правничі терміни, за наперед укладеною програмою. Крім того й сучасне українське друковане слово, наскільки в ньому можна бувало знаходити потрібний матеріял, не було й надалі залишено без уваги. Отож, використано було ще ось які видання: 1) Переклад П. Куліша: Маніфест 19 лютого 1861 року з Положенням про селян . Вкороч.: КМ. 2) „ Чумацькі народні пісні “ Рудченка. 3) Словник Яворницького , т. І. 4) Словник, доданий до граматики українського язика Ів. Нечуя-Левицького. Вкороч.: ІЛ; або: Неч.-Лев. 5) „Сьогочасна часописна мова на Україні“ — Ів. Нечуя-Левицького. 6) „Перехресні стежки“ Ів. Франка (повість на карному ґрунті). Вкороч.: ПС (ІФ). 7) „Історія Туреччини“ (1923) акад. А. Ю. Кримського. Вкороч.: ІТ. 8) „Правнича Часопись“ річник VI. 9) „Державний Вісник“ за 1918 р. а надто: 10) Радянське законодавство — низка збірників. Це була, так сказати, вже третя стадія роботи над словником. І от, з 1922 року Комісія приступила до остаточного редагування словника, присвячуючи на це до 6 годин щоденної праці, і за 136 засіданнів-днів (31 засідання в 1923 році, й 105 — в 1924 р.), закінчила працю на 13 червня 1924 року. Тоді цей словник пішов на філологічну редакцію до акад. А. Ю. Кримського.  Він охоче взяв на себе цю нелегку повинність, бо тимчасом Державне Видавництво (мабуть через брак коштів) одклало на довший час друкування ІІ-го тому академічного „Російсько-українського Словника“, що мав-би виходити в світ під редакцією акад. А. Ю. Кримського, і шановний академик уважав за свою моральну повинність пильно попрацювати хоч над правничим словником, раз нема змоги працювати над редагуванням ІІ-го тома загально-академічного словника) ). Робота академика А. Ю. Кримського не обмежилася на суто-філологічному обробленні поданого йому матеріялу: він ще й од себе збагатив словник термінами, взятими з тих джерел, якими Комісія не встигла покористуватися. На початку 1926 року словник почав і друкуватися. Здавши свою працю для редагування акад. Кримському, Комісія одначе не перестає й далі збирати матеріял для поповнення того складеного словника, чи то із давньої української правничої мови, чи то із сьогочасної, сподіваючися внести нові матеріяли до словника вже в другому його виданні. Оце така зовнішня, довгенька нівроку, історія нашої більше ніж семилітньої пильної роботи. Та варто ще зазначити й той матеріяльний стан, в якому перебувала Комісія, збираючи матеріял для словника й складаючи його. Члени Правничої Комісії вважалися нештатними науковими співробітниками Української Академії Наук і тому жадного місячного утримання не одержували. Тільки поодинокі члени займали штатні посади в Академії по инших, несловникових комісіях і ділилися своїм (звичайно нужденним) утриманням з тими, хто нічого не одержував. Потім з 1923 року Академія з мізерних коштів, одпущених їй на науково-операційні видатки, могла вже дещо виплачувати за опрацьовані в Комісії картки, але небагато, тільки 40 відсотків. Щоб уявити собі, скільки навіть тоді одержував кожен член Комісії, нагадаймо, що бували засідання, коли Комісія, перечитавши більше-менше 1 друкований аркуш актів, ухвалювала звідти для словника якихсь 6 — 8 термінів.  Якщо рахувати картку за найвищим тарифом (11,72 коп.), то матимем за одно засідання, беручи на одно засідання 7 опрацьованих карток, всього на всього 11,72 X 7 = 82 коп. Це — на 6 чоловіка, що працювали в 1923 — 24 рр. або на одного чоловіка — по 82 : 6 = 13 ⅔ коп. за одно засідання. Через те-ж, що Академія могла виплачувати тільки 40 відс. зазначеної суми (а бували часи, коли Академія оплачувала всього тільки 5 відс., а бувало, що й нічогісінько), то за одно засідання кожний член Комісії одержував по 4,4 коп. (навіть не цілого п’ятака!), а на місяць припадало на одного по 1 — 1 ½ карб. Ції цифри аж надто красномовні, навіть без усяких коментарів, і додати варто хіба лиш те, що члени Комісії свою уперту працю провадили в жахливих умовах не тільки голоду, ба й холоду, бо приміщення Академії Наук узимку не опалювано: Академія не мала дров.  Вже аж тоді, як праця над словником вступала в свою останню стадію, прийшло на допомогу авторам Державне Видавництво України. Воно, думаючи попереду само видрукувати цей словник, виплатило Комісії певну частину авторського гонорару, а потім дозволило Комісії видати словник самостійно, як суто академічне видання, з тим, щоб узяту од Держвидава грошову підмогу повернути йому готовими видрукуваними примірниками книжки. За це Комісія складає Держвидавові щиру подяку. На закінчення почуваємо моральний обов’язок пом’янути тих товаришів-членів Комісії, яких немає вже в живих і які, таким чином, одійшли від роботи не з власної волі. В 1919 році померли не своєю смертю О. О. Тізенгавзен і В. В. Колбасьєв, останній раз узявши участь в засіданні Комісії 12 серпня 1919 р.; 1920 року помер В. І. Греків, взявши останній раз участь у праці Комісії 16 вересня 1920 р.; в 1921 р. помер з голоду О. Ф. Хруцький, що останній раз брав участь у праці 17 листопаду 1921 р.; в 1922 році 10 вересня помер М. І. Радченко, останній раз брав участь у праці 3 серпня 1922 р. М. І. Радченка ще 28 квітня 1919 року обрано було на заступника Голови Комісії, і він одтоді й аж по день своєї смерти керував працею Комісії, бо голова Комісії академик О. І. Левицький через свою старезність і хорість не міг звичайно брати діяльної участи в роботі. Після Радченкової смерти на голову обрано було В. О. Крижанівського (15 серпня 1922 р.), а як він зріксь обов’язків голови, то на голову обрано було І. Ю. Черкаського (25 листопаду 1923 р.). Секретарем з 25 лютого 1921 року і на цей день перебуває В. І. Войткевич-Павлович. Випускаючи у світ оцей словник, ми його назвали не «Правничий Словник», бо в нього ввійшли не тільки-но суто-правничі терміни, а «Словник Правничої Мови», бо заводилися до нього й усякі инші слова-терміни й вирази, що потрібні бувають правникові як в усній так і в писаній правничій мові. Про це ми згадали в початку нашої передмови. Ми дуже добре бачимо й знаємо, що в нашому словникові є прогалини, безперечно знайдуться й помилки; живовидячки, багато ще треба буде попрацювати над вивершенням його для другого видання. Ми свідомо подаємо багато синонімів, бо наш словник — академічний, науковий і подає те, що зачерпнув із різних джерел. Окрім того ми гадаємо, що живу мову не можна механізувати, і не можна втиснути різні відтінки в одне слово: одне слово не раз-у-раз може покривати всі відтінки того чи иншого розуміння.  Працюючи тепер багато над перекладами наукових розвідок українською мовою, ми, що склали оцей словник, наочно переконуємося, що без синонімів, без відтінків того чи иншого розуміння-терміну, перебутися не можна: влучним бувши в одному сполученні, той самий термін в иншому сполученні слів вже й не підходить. Свідомо ми повводили в словник багато слів із давньої правничої української мови, щоб з’ясувати звязок сучасної мови з давньою, підвести під сучасну правничу мову історичний ґрунт і показати, яку силу слів із давньої правничої мови заховує сучасна мова України й як жорстоко помиляються ті, котрі обвинувачують теперішню українську мову, закидаючи їй штучність, кованість, галичанізм, то-що.  Адже показується, що ті самі слова, котрі иноді, здається, так ріжуть наше зросійщене вухо, мала в уживанні українська мова ще перед 200 — 300 роками. І тільки відірвавши нас у другій половині ХVIII в. од нашої давньої культури, від нашої української наукової мови, русифікаційна політика московського імперіялізму примусила нас забути тую мову, одзвичаїла нас навіть правильно читати ту давню українську мову, та й то так ґрунтовно одзвичаїла, що коли-б українець кінця XVII віку почув, як сучасні вчені українці (звичайно котрі не філологи) вимовляють, читаючи давні українські акти, то він подумав-би, що то читають якоюсь чужою, незрозумілою для нього слов’янською мовою. Прохаємо українських правників і взагалі українське громадянство подавати листовно свої зауваження з приводу нашого словника. А хто хоче й може, той навіть і матеріяли, особливо з уст українського народу, нехай ласкаво надсилає до Комісії. Їх вона вдячно візьме всі до уваги і в майбутньому виданні повиправляє пропуски, недоладності й помилки, які будуть зазначені. У Київі. Редакційна колегія. Року 1926-го червня 15. ПОЯСНІННЯ ВКОРОЧЕНЬ - (Розділка, дефіс), поставленая перед кінцем слова, заміняє собою цілий початок слова. Наприклад, коли в рубриці « Авторитéт » ми стрічаємо: «доверяться чьему -ту», то маємо це читати: «доверяться чьему авторитéту». Або знов: Безвозмéздный , -но — треба читати: Безвозмéздный, безвозмéздно». Очевидячки, так само — і в українських словах. Напр.: « передплáтник (-ка)» треба читати: «передплáтник (nominativ), передплáтника (genitiv)». ( ) Круглі дужки, поставлені поруч називного відмінку, визначають, що в дужках подано форму родового відмінку. Прим., вищенаведений приклад «передплáтник (-ка)» треба розуміти так: «називний відмінок — передплáтник, родовий відмінок — передплáтника». Коли-б дужок не було, то треба було-б розуміти, що подано форму рівнорядну; от, «промóвець, -вця» треба розуміти: «промóвець» и «промóвця», тим часом як «промóвець (-вця)» має визначати: «наз. відм. — промóвець. род. відм. — промóвця». В инших випадках круглі дужки показують, що якусь літеру або цілий склад можна й читати, а можна й не читати; от, «торгóв(éльн)ий» треба розуміти: «торгóвий», або «торговéльний». Коли надруковано: «(роз)дрóблення», то це значить, що єсть і слово «роздрóблення», і просто «дрóблення». [ ] Ламані дужки показують на паралелізм. Прим. «пó[í]мста» читати треба: «пóмста», або «пíмста». Окрім того в ламаних дужках ставляться фразеологічні приклади. Инші вкорочення бот. — ботанический термин вульг. — вульгарно гал., галицк.— галицкое слово делик. — деликатно диал. — диалектизм, в диалектах ж. р. — женский род зап., западн. — западно-украинское слово зоол. — зоологический термин мед. — медицинский термин мн. — множественное число м. р. — мужеский род муз. — музыкальный термин напр. — например напыщ. — напыщенно отгл. сущ. — отглагольное существительное отрицат. — отрицательно полож. — положительно полон. — полонизм пренебреж. — пренебрежительно провинц. — провинциализм разгов. — разговорное слово сказ. — сказуемое см. — смотри соб. — собирательное сов. — совершенный вид с. р. — средний род стар. — старинное неупотребительное теперь слово ув. — увеличительное ум. — уменьшительное устар. — устарелое слово фамил. — фамильярно хим. — химический термин Про українські дієслова треба пам’ятати, що вони в словнику подаються в формі як виду недоконаного, так переважно й доконаного (російська форма здебільша береться тільки недоконана). Тому, напр., елліптичне: « Обгонять — випереджати, впередити, переганти, перегнати» треба повністю читати так: «Обгонять, обогнть — випереджати, сов. випередити, переганти, сов. перегнáти». Нарешті, зазначім, що новий російський правопис ще досі твердо не встановив альфабетного порядка для того апострофа (’), який у середині слова замінив собою скасовану літеру ъ. У нашому словникові найчастіш береться давній порядок розміщення російських слів (що, здасться, і тепер має найширше вживання). Напр., російське слово Об’единéние іде в нашому словнику після слова Óбщность ( ст. 96 ). Тільки-ж подекуди з огляду на українського читача згадуються такі російські слова ще й у порядкові альфабету українського, в якому об’ед... має, як відомо, місце поруч обед... (див. ст. 91 ). Та напевне, через неминучий недогляд, повстала в декотрих випадках певна непослідовність, якої ми сами не помітили, а помітить уже, хіба, читач.

Фразеологія ділової мови [Російсько-український фразеологічний словник] ВІД СКЛАДАЧІВ Гостру потребу на систематизовану фразеологію української ділової мови відчуваємо аж надто гостро по наших установах. Відбувши курси українізації, засвоївши елементи морфології української мови та її синтакси, радянський службовець, проте, безсилий проти «мовних штампів» звиклої російської мови, не маючи під рукою не тільки остаточно фіксованої української ділової фразеології, а навіть того матеріялу, що давав би йому хоч навід, коли не нормативну відповідь. Зважаючи на цю гостру потребу і під увагу беручи цілковитий брак не тільки суто ділової української фразеології, а навіть загальної, ми й узялися зредагувати той потрібний у діловодстві матеріял, що змогли використати його з передніших словників та фразеологій, відповідно освітивши його придатним матеріялом із говірної мови наших установ та подекуди подавши нові форми на ті російські звороти, де теперішні українські переклади не можна було визнати за вдалі. Звичайно, тепер ще не може бути й мови про те, щоб охопити російські ділові звороти цілком та подати до них відповідні «канонічні» українські форми. Кожен, хто користуватиметься цим словником, мусить на це зважати і підходити до поданого далі матеріялу до певної міри критично, вдумуючись раз у раз у кожен потрібний йому російський зворот, бо часом подана українська форма не покриває того зворота цілком, а часом кожна з поданих паралельно українських форм має особливий відтінок. Коли під час користування звичайним словником трапляються «ув'язнення» замість «висновки», «чагарництво» замість «кустарництво», то ще негативніші наслідки може дати безоглядне користування словником фразеологічним, де матеріял багато й багато складніший. Маючи за основне своє завдання подати в оглядній формі той матеріял, що українська мова вже має, щоб тим полегшити дальше розроблення й уніфікацію української ділової фразеології, ми надавали великої ваги справі розкладу цього матеріялу за певним принципом і, не без певного вагання, поклали упорядкувати російські звороти за іменником цього звороту, гадаючи так досягти більшої наочності й надати матеріалові якнайдоцільнішої до користування форми. Ради цього принципу якнайбільшої практичності довелося свідомо поступитися подекуди моментом суто фразеологічним. Але й при найуживаніших дієсловах та прийменниках, що конструкції з ними мають певні проти російської мови особливості («по», «при», «для», «в», «за»), теж подано відповідні зразки; форми з прийменником «по» подано мало не при кожному іменникові. Ухилення в розкладі матеріялу від зазначеного вгорі принципу єсть, але вони становлять, загалом, виняток. Треба зазначити ще, що ми подавали тільки «фразеологічні елементи», мало коли доповнюючи їх цілими реченнями, додаючи до них (у дужках) тільки найпотрібніші слова, щоб підкреслити рацію певного звороту. В умовах неусталеності українських ділових зворотів важко було застерегтися проти хиб та огріхів, – тому ми з великою подякою візьмемо на увагу всі вказівки й зауваження, що можуть бути нам зроблені. Складачі

Караванський С. Російсько-український словник складної лексики . — 3-тє вид., доповн. і випр. — Львів: БаК, 2016. — 608 с. Словник містить коло 40 000 перекладів російських слів, граматичних форм та ідіом. Уперше в історії української лексикографії словник наводить переклади російських дієприкметників, утворюючи їх від кожного наведеного в реєстрі дієслова. Це форми типу воображающий, посвящающий, приобщающий, опоясывающий, смеющийся, развивающийся, стремящийся - лексика систематично не перекладена в наявних нормативних словниках. Поза тим, словник наводить відсутні у масових словниках переклади російських дієслів та інших граматичних форм, дає переклади фразеологічних зворотів, прислів'їв, крилатих виразів, цитат з літературних творів. Словник адресовано широкому колові читачів - від школярів до державних діячів.

Російсько-український медичний словник професійної мови фахівців з внутрішніх хвороб (із тлумаченням термінів) : 20 000 слів / М.С. Присяжнюк. - К. : Вид. дім КМ "Academia", 1995. - 504 с. - ISBN 5-7707-6910-6    Російсько-український медичний словник включає 20 000 простих та складних термінів, що набули широкого вжитку і стали основою професійної мови фахівців із внутрішніх хвороб (лікарів-терапевтів, кардіологів, пульмонологів, гастроентерологів, педіатрів, ендокринологів, невропатологів).    Словник розраховано на лікарів, викладачів і студентів вищих та середніх медичних учбових закладів. Такий словник виходить в Україні вперше.

Ленець К.В., Ставицька Л.О. Короткий російсько-український словник контрастивної лексики : понад 7000 слів / НАН України, Ін-т укр. мови. - Київ, Видавництво «ДОВІРА». - 2002. - 286 c. - (Словники України). - ISBN 966-507-126-2.

Савченко Л. Г. Російсько-український словник словосполучень. Труднощі перекладу / Л. Г. Савченко. — К.: Національний книжковий проект, 2010. — 512 с. — ISBN 978-966-339-487-9 Пропонований довідник містить майже 28 тисяч російських словосполучень, переклад яких українською мовою становить певні труднощі. У словнику подаються стійкі та вільні словосполучення різних стилів мовлення – від термінологічних до розмовних. Він може слугувати для перекладу художніх та публіцистичних текстів, укладання документів та удосконалення знань української мови. Видання розраховане на перекладачів, службовців, студентів, учнів – усіх, хто прагне грамотно висловлюватися по-українськи.

Російсько-український словник для військовиків : майже 32 тис. слів і словосполук / А. Бурячок [та ін.]; відп. ред. Д. Гринчишин. — Київ: Варта, 1995. — 384 с. — ISBN 5-7707-7108-9 . Затверджено до друку Вченою радою Інституту українознавства  імені І. Крип'якевича Національної Академії наук України.     Рекомендовано як нормативний словник Міністерством  оборони України.     Відповідальний редактор:  кандидат філологічних наук Дмитро ГРИНЧИШИН   Словник містить майже 32 000 слів і словосполук, перекладених  українською мовою, і охоплює основну, найуживанішу у військовій  сфері лексику.

Російсько-український словник фізичних термінiв : 20 000 сл.-термінів, словосполучень / Уклад. Ю.В. Караван, Є.С. Колос, О.Б. Лискович та ін.; За ред. О.Б. Лисковича. — К. : Вища шк., 1994. — 311 с. — ISBN 5-11-003774-4. У словнику вміщено понад 20 тис. слів-термінів, термінологічних словосполучень з усіх розділів сучасної фізики, а також деякі терміни суміжних наук та їхні українські відповідники. Для широкого кола читачів: викладачів вузів і технікумів, учителів, студентів, учнів, інженерів, наукових та редакційних працівників, перекладачів.

Російсько-український словник ділової мови 7 862 статтей МАТЕРІЯЛИ ДО УКРАЇНСЬКОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ ТА НОМЕНКЛЯТУРИ ТОМ XVI УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ НАУК ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ НАУКОВОЇ МОВИ ІNSTITUT DER UKRAINISCHE AKADEMIE DER WISSENSCHAFTLICHEN SPRACHE М. ДОРОШЕНКО, М. СТАНИСЛАВСЬКИЙ, В. СТРАШКЕВИЧ СЛОВНИК ДІЛОВОЇ МОВИ ТЕРМІНОЛОГІЯ ТА ФРАЗЕОЛОГІЯ (ПРОЄКТ) ДЕРЖАВНЕ ВИДАВНИЦТВО УКРАЇНИ ХАРКІВ 1930 КИЇВ ПЕРЕДМОВА Під поняттям «ділова мова» треба розуміти мову ділових стосунків установ з іншими установами та громадянами, а також мову ділових стосунків громадян між собою. Ділова мова не обіймає технічної термінології і фразеології виробництв, що їх ІУНМ подає в фахових словниках. Складову частину словника ділової мови становить: 1) Мова листування загальних відділів установ — власне канцелярська мова. 2) Мова актів та документів, що їх укладають установи та приватні особи, а також судові загальні терміни, уживані в загальному відділі установ, — правнича мова. 3) Мова комерційного листування установ та приватних осіб (крім назов краму), 4) Термінологія (і фразеологія) рахівництва установ та індустріяльних закладів (крім спеціяльно-технічних термінів). 5) Загальні назви установ та індустріяльних закладів («инспектура», «комиссариат», «трест», «фабрика», «завод»), а також назви комунальних закладів («баня», «цирк», театр», «бойня»). 6) Назви посад у державному апараті, господарчих та громадських організаціях, культурно-освітніх установах, а також у конторах індустріяльних закладів: («делопроизводитель», «управляющий делами», «счетовод», «табельщик»). 7) Основні назви професій, уживані в діловодстві професійних органів, як і назви відповідних профспілок. 8) Найпотрібніші назви об'єктів промислового оподаткування («ларек», «рундук», мастерская»), а також назви різного роду майстерень. 9) Назви устатковання канцелярій, контор, а також номенклатура канцелярського приладдя («стол», «шкаф», «счеты»). 10) Основні загальні назви крамниць та взагалі торговельних закладів, їх відділів та устатковання крамниць («бакалейный магазин», «дровяной склад», «розничная продажа», «мелочная лавка», «полка», «прилавок»). 11) Терміни наукової організації праці в діловодстві та бухгальтерії установ («картотека», «хронометраж» і т. д.). Щодо виробень та фабрик, складових, частин трестів і комбінатів, то, хоч їх можна вважати за установи, проте Секція не запровадила до словникового реєстру назов їх, щоб не збільшувати розмір словника ділової мови матеріялом, уже поданим у словнику Технічної термінології (загальному) ІУНМ. До термінологічного реєстру словника, згідно з інструкцією на укладання словників ІУНМ, заведено: а) Суто-фахові терміни ділових стосунків: «отношение», «входящая бумага», «протокол», «отчет», «договор", «счет», «смета» тощо. б) Застосовані терміни, тобто такі слова, що хоч і входять до інших термінологічних галузей, але в ділових стосунках набули специфічного застосовання («уплотнение квартир»). в) Застосовані загальні слова живої мови, що набули специфічного значення в ділових стосунках та урядуванні установ, як от: «заключение (по делу)», «рассмотрение дела», «извещение». г) Дотичні терміни, взяті з відповідних спеціяльних ділянок знання, які проте в діловій мові з тим самим значенням широко застосовують. Такі є терміни економічні («капитал», «товар») та соціологічні («выборы», «власть»), що в словнику ділової мови становлять не більше як 25% від усього матеріялу. д) Дотичні загальні слова, переважно прикметники, що набувають виразнотермінологічного значення й змісту у сполученні з іншими словами-термінами, напр.: «верный (об обеспечении)», «внешний (о займе)», «свободный (о капитале)». е) Такі загальні слова, що не мають спеціяльно-термінологічного значення навіть у сполученні з іншими словами, але вельми часто вживаються в діловій мові й стали притаманними діловій мові словами («открывать», «закрывать», «просить», «заявлять»). ж) Фразеологічні звороти, тобто специфічні для ділової мови сполучення слів, що складаються з якогось терміна й іншого слова (чи слів) і мають підмінну проти російської та інших мов конструкцію. Опрацьовуючи розділ української ділової мови, Секція уґрунтувала свою роботу на певних наукових підвалинах і належно зважила той визначний факт, що розвиток культурної мови на Україні взагалі природний і можливий тільки як розвиток органу взаємного порозуміння та єднання трудящих з різних ділянок праці. Секція дбала про те, щоб, науково перевіривши всі розв'язання, дати громадянству, в результаті своєї праці, проект нормативного словника, цілком придатний до ділових стосунків і діловодства, складений на основі суто-народньої мови і позбавлений специфічного — селянського, міського чи якогось місцевого (льокалізми) забарвлення.' Укладати систему термінології ділової мови довелося за російським реєстром. Секція не поставилася до цієї умови своєї праці формально. Вона піддала російський реєстр належній критиці, взявши на увагу між іншим і те, що російська книжна мова вироблялася під ідеологічно чужими нам (февдальними й буржуазними) впливами і має в собі поруч цінних мовних здобутків, які варті того, щоб їх найширше використовувати тепер і передати до дальших поколінь, також чимало перебутків з минулої історичної доби, цілком непотрібних у сучасних взаєминах громадян. Секція вважає, що визначенням і цілим висловам комплексу думок, — як напр. «пожалование», «честь имею представить на ваше благоусмотрение», «всепокорнейше донесение» і інш., можливе притаманне місце в соціологічному словнику, бо до нього належить термінологія з історії суспільних стосунків, а до словника сучасної ділової мови треба брати тільки такі терміни-перебутки з минулого, також і фразеологію, з якими пов'язані вже нові поняття, подаючи до них в українській частині словника рівнобіжні сучасні розв'язання (напр.: «жалованье — платня»; «служащий (чиновник) — урядовець»). Секція критично ставилася до матеріялів, на підставі яких мала ухвалювати ті чи ті розв'язання. За матеріял для себе Секція не брала висловів гумористичних, хоча на них і багата українська народня мова, також — жарґонових. З архаїзмів брала тільки зрозумілі, якщо не було відповідного сучасного слова і архаїзм не мав на собі відслідів чужої нам ідеології. Критично ставилася Секція і до тих новотворів, які полишила в українській мові переходова доба, коли на Україні настала практична потреба в українській діловій термінології і коли тут цілком панували ще традиції старої російської канцелярії. Тоді запроваджувано до української мови й механічно перекладені російські слова (типу «завдяки», «відносно»), і інші, утворені способом механічного звуконаслідування, нібито українські слова («достатньо», «необхідно», «зносини», «відношення»). Таких «новотворів» Секція не вважала за догідний науковий матеріял. До кожного слова (з російського реєстру) суто-термінологічного Секція подавала одно розв'язання, і тільки в окремих випадках, де виправдувала практика й авторитетні джерела, подавала окрім одного рекомендованого ще другий, рівний йому, термін. У гніздах слів дотичних Секція подавала повнішу синоніміку. Визнаючи, що інтернаціональним термінам взагалі належиться певне місце в українській мові, Секція подає в словнику також і інтернаціональні терміни, з відповідною транскрипцією. Тоді ж, коли в українській мові є свій влучний переклад, Секція додавала до інтернаціонального терміну й українське розв'язання, ніде, однако, не намагаючись запровадити за всяку ціну замість інтернаціонального терміну український. Щодо наголосу, то на словах з кількома можливими діялектично-паралельними наголосами Секція, з огляду на нерозробленість укр. ортоепії, не наважувалась нормативно ставити якийсь один з них, а виставляла поруч усі. Дотеперішні словники мало задовольняли лексичні потреби ділової мови. Словники: П. і П. Терпилів, В. Дубровського, Л. Савченка тощо, невеликі на розмір, ставили собі за завдання подати не тільки слова суто-ділові, а й слова побутові. Це, власне, були маленькі кишенькові словники; як лексичні довідники, вони мали багато пропусків і матеріял подавали здебільшого без диференціяції значень, без текстуального офарблення слова та без фразеології. Кращий словник Гладкого й Туркала, і кращий саме тому, що він намагається обмежити свої рямці запасом слів ділових. Словник чотирьох авторів Йогансена-Ткаченка вже більшого розміру (258 стор.), але в ньому теж є багато пропусків суто-ділових термінів і висловів. Крім того, не з усяким розв'язанням, поданим у цьому словнику, сучасний лексично розвинений укр. мовлянин може погодитись. Про словники великі, академічні, тут не згадуватимемо, бо вони мають зовсім інший цільовий налад. Головніші джерела, використані для російсько-українського Словника Ділової Мови такі: Барац С. — Курс коммерческой корреспонденции. С.-Петербург. 1907, стр. 653. Беретка С. і Матвієвський М. — Практичний правничий словник російсько-український. Харків, 1926, стор. 80. «Вестник Коммунального Хозяйства» — 1926 і 1927 р.р. «Вестник Финансов» НКФ СССР, 1923, №№ 80 — 100,1925, №№ 72, 83. «Вопросы организации управления», № 1. Гладкий М. — Наша газетна мова. Київ, 1928, стор. 174. Гладкий М. і Туркало К. — Російсько-український словник Ділової Мови. Київ, 1926. Горбачевській Н. — Словарь древняго актоваго языка Северо-Западнаго края и Царства Польскаго. Вильно, 1874, стор. 397. Грінченко Б. — Словарь украинского языка. Берлін, 1925, стор. 2178. Дубровскій П. П. — Полный русско-польский словарь. Варшава, 1912, стор. 863. «Жилищное Т-во» за 1927 р. Звіт Київського «Сорабкопу» за. 1924 – 1925 операційний рік і Жовтень-Грудень 1925 року. «Инструкции НКВД по жилищным делам и по денационализации» за 1925 рік. Ізюмов О. — Російсько-український словник. Київ, 1926, стор. 655. Йогансен, Наконечний, Німчинов і Ткаченко. — Практичний російсько-український словник. ДВУ, 1926, Дніпропетровське, стор. 258. Классификация профессий. — Изд. НКТ. Москва, 1925, стор. 137. Листування Київського Окркомгоспу (листи, договори, кошториси, інструкції тощо) за 1924 – 1925 р.р. "Метод научной организации деловодства". Нефедов. — Канцелярское дело. Ніковський А. — Словник українсько-російський. Київ, 1927. стор. 864. Німецько-український словник. Зладили В. Кміцекевич і Спілка. Чернівці, 1923. Накладом «Української Накладні». Обзор деятельности Киевского Губкоммунотдела за 1922 г. (стор. 203) и 1923 г. (стор. 153). Орловський В. та Шелудько І. — Російсько-український словник банкового діловодства. Видання Промбанку. Київ, 1925. Підмогильний В., Плужник Є. — Фразеологія Ділової Мови. Київ,1926, стор. 293. Podrecznik dо Коrespondecyi Кuріесkiej w ріесіu jezykach: роlskim, rоsyjskim, niemieckim, francuskim i angielskim. Орrасоwali: W?adys?aw Косеnt-Zіеlіn'skі і Wladуslaw Кіеrst. Warszаwa — 1902. Стор. 818. Російсько-український медичний словник. Київ, Губ. Від. Охор. Нар. Здор. під ред. М. Галина. Київ, 1920, стор. 144. Російсько-український словник «Правничої Мови» Київ, 1926. Сабалдир Г. — Практичний російсько-український словник. Київ, 1926, стор. 436. Сакс И. Т. — Русско-Немецко-Англо-Французский словарь выражений и оборотов, свойственных торговой корреспонденции. Москва, 1922, стор. 541. Словник Цукротресту. — Опрацював Шемет. (Рукопис у картках). Станиславський М. — Російсько-українська ділова та газетна фразеологія. (Рукопис), стор. 365. Українська Академія Наук. — Російсько-Український словник, т. І (А – Ж). Київ, 1924, стор. 290. Українська Академія Наук. — Рос.-укр. словник, т. III (О – П), вип. 1-й. Київ, 1927, стор. 336. Уманець М. і Спілка А. — Словарь російсько-український. Берлін, 1925, стор. 1149. Устинов И. — Новый орфографический справочник. Москва, 1915, стор. 206. Фінансовий Бюлетень». НКФ УСРР, за 1925 р. № 4; за 1926 р. №№ 9, 91; за 1927 р. № 16. «Червоне Право» 1928 р. ч.ч. 5, 6 і 20. Яворницький Д. I. — Словник української мови, т. 1. А – К. Катеринослав. 1920, стор. 411. Роботу вкладання словника виконала нарочито утворена 28 лютого 1926 р. при Соціяльно-Економічному Відділі Інституту Української Наукової Мови Секція Ділової Мови. В Секції, з самого початку, як вона існувала, працювали: Дорошенко М.Ю. — упорядник словника, учасник редакційної трійки (заступник голови Секції), Загродський А.О., Колоніус Д.М. (секретар Секції з 28/ІІ — 1926 р. по 15/ХІ — 1926 р.), Кривоший І.А., Любинський М.М. — голова Секції з 28/ІІ — 1926 р. по 15/ХІ — 1926 р.), Станиславский М.О. (секретар Секції з 15/ХІ — 1926 р. і учасник редакційної трійки) та Страшкевич В.М. (голова Секції з 15/ХІ — 1926 р. і голова редакційної трійки). За науково-технічних співробітників у Секції працювали: Дложевська М. В. (увесь час з липня м-ця 1926 р.), Барзилович Г.Г. (з квітня по липень м-ць 1928 р.); періодично працювали над виписуванням карток, як науково-технічні співробітники, Оболонський О., Савченко П. та Шаравська Н. Для завважень до реєстру словника та проектів термінології були запрошені і працювали такі співробітники Київських установ: Криницька Н.М., що подала 170 завважень, Леонкевич Ф.П., що подав 371 завваження та Ліщенко І.П., що подав 250 завважень. Філологічну редакцію цілого словника провадив штатний філолог Соціяльно-Економічного Відділу Горецький П.Й. Наголоси в словнику виставив М.О. Станиславський. Під час своєї редакційної роботи Секція вдавалася в сумнівних випадках по авторитетну пораду до проф. Є.К. Тимченка, що переглянув щось із 230 сумнівних термінів і дав свої завваження. За весь час своєї праці коло словника Секція відбула 307 засідань; з них засідань .пленуму Секції 46, засідань президії Секції 15, засідань редакційної трійки 216 та спеціяльних засідань на погодження термінів із іншими секціями ЗО. Київ, р. 1928. Редакційна трійка. ПОЯСНЕННЯ НАЙВАЖЛИВІШИМ СКОРОЧЕННЯМ. Г — Грінченко (Словник). ж. р. — женский род. м. р. — мужской род. Н — Неологизм. прил. — имя прилагательное. СЖМ — Словнич Живої Мови. Секц. — Секция (Секція Діл. Мови застосовує в даному значенні подане укр. слово). сов. — совершенный вид. Сущ. — имя существительное. Примітка. При поясненнях, подаваних у дужках при рос. прикметниках, що мають у Діловій мові тільки одно значення, скрізь опущено слово «напр»: «Армейский (о части)» треба читати: «напр., о части».

Російсько-український медичний словник: матеріали до української медичної термінології Редакційна комісія: професор О. В. Корчак-Чепурківський (голова) [та інші]; упорядник д-р мед. М. А. Галин; Київський губерніальний відділ охорони народного здоров'я, Підрозділ медичної та санітарної просвіти. – Київ, 1920. – 164 с.

Російсько-український діловодний словник / Л. Падалка; Педагогічне бюро Полтавського губернського земства. — Полтава: Друкарня І. Л. Фрішберга, 1918. — 106 с.

Російсько-український сільсько-господарський словник (Проект). У 2 частинах. — Подєбради, Видання Української Господарської Академії та Спілки Українських Техніків Сільського Господарства в Ч.С.Р.    ч. 1 . — 1927. — 64 с. ч. 2 . — 1931. — 137 с. Передмова до 1 зошиту. Проєкт Російсько-Українського С. -Господарського Словника склав Є. Чикаленко, доповнила і зредактувала Термінологична Комісія при Агрономнчно-Лісовому Факультеті Української Господарської Академії в складі професорів Академії: К. Мацієвича, Ір. Шереметинського, лектора В. Доманицького та Є. Чикаленка. Як джерела використано: 1/ Полная енциклопедія Русскаго С. Хозяйства. Изд. А.Ф. Девріена. 2 / Словник термінів з обсягу культурі та технології цукрових буряків В. Дубровський. 3/ Російсько-Український Словник ч. І. Українська Академія Наук. Головний Редактор А. Кримський. 4/ т. ІІІ. Головний редактор С. Єфремов. 5/ Словник Геологичної Термінології . П. Тутковський. 6/ Словарь Русско-Украинській М. Уманець. 7/ Словник хемичної термінології О. Курило. 8/ Ір. Щоголів. Словник Української Ентомольогичної номенклятури . 9/ К. Мельник. Українська номенклатура висших рослин. 10/ Краткій Словарь шести словянских языков, под редакціею проф. Ф. Миклошича. Передмова до 2 зошиту. Другий зошит Російсько-Українського Сільсько-Господарського Словника, /починаючи, від стор.64/, виходить після смерти головного складача і Голови Термінологичноі Комісії Є. Чикаленка. Одначе матеріял і для цього зошиту, як і матеріял цілого словника склав і підібрав по зазначених в передмові до першого зошиту джерелах покійний Є. Чикаленко. Термінологична Комісія при Агрономнчно-Лісовому Факультеті Української Господарської Академіі, склад якої поповнився проф. В. Чередієвим, лише де в чім доповнила та остаточно зредагувала підібраний Є. Чекаленком матеріял.  В редагуванні першої частини другого зошиту брав участь п. інженер Гордієнко Г., а в редагуванні останніх сторінок цього зошиту брав участь п. асистент Академії Сочинський М., та не брав участи, починаючи з другої половини зошиту, п. доц. Доманицький В.

200 сторінок.

Тадей Секунда . Німецько-російсько-український словник термінів з обсягу механіки з українським та російським покажчиками. - Державне видавництво України, 1925 Словник Тадея Секунди, що є радше проєктом, виданий через потребу українізації шкіл та державного апарату. Словник задуманий як додаток до перекладу книжки Ляуенштайна "Механіка". Містить терміни, що вже кілька років на той час (1924) уживали в українській технічній мові, а також новотвори. Терміни переглянула та прийняла у 1919-1920рр Технічна Секція Правописно-Термінологічної Комісії Української Академії Наук.

Кисільов В.Ф. Медичний російсько-український словник . К. Ін-т енциклопедичних досліджень НАН України, 2008. 172 с. (Сер. “Із словникової спадщини”. Вип. 3). Відтворення видання 1928 року. Інститут енциклопедичних досліджень НАН України започаткував книжкову серію «Із словникової спадщини», покликану здійснити перевидання українських термінологічних словників, створених на початку 20 століття, що нині стали раритетними, а в радянські часи  були  заборонені  й  вилучені  з ужитку.  Оскільки  ці  словники  й  донині  зберігають наукове та практичне значення, вони сприятимуть виробленню розумних компромісів між прихильниками різних українських термінологічних систем. Це є надзвичайно актуальним в умовах становлення термінологічної системи української мови, очищення її від русизмів, штампів, нехарактерних для її природи форм та зворотів. Нині  читачеві  пропонується  3-й  випуск  серії  –  «Медичний  російсько-український словник» д-ра В. Ф. Кисільова. Видання здійснено у рамках підготовки Енциклопедії Сучасної України. ©  Інститут  енциклопедичних  досліджень  НАН України, 2008 ©  Ідея  та  назва  серії  «Із  словникової  спадщини»  І. М. Дзюба, М. Г. Железняк ______ ПЕРЕДНЄ СЛОВО. Потреба  практичного  російсько-українського  медичного  словника  конечна так для наших медичних ВУЗ’ів, що українізуються, як і для  лікарів у повсякденній  їхній  праці.  Російсько-український медичний  словник Галина не може задовольнити медика, по-перше, через те,  що з  часу його видання ввійшло в ужиток чимало нових медичних  термінів, яких у тому словнику немає; по-друге – чимало термінів, що  є в словнику Галина, у життя не ввійшли, замість них уживаються інші.  Академічний  же  медичний  словник, що має задовольнити потребу в  медичних термінах, певне, ще не так скоро вийде. Ось причина виходу  в світ цього практичного медичного словника. Хоч у цьому словнику  безперечно знайдеться чимало хиб, хоч у ньому ще не все гаразд упорядковано, але нагальна потреба все ж вимагає видати його. Матеріял, що ми його зібрали, гадаємо, стане в пригоді медикам до виходу в світ академічного словника. Складаючи цього словника, ми користувалися з таких праць: 1. Російсько-український медичний словник д-ра Галина. Київ. 1920 р.   2. Nomina anatomica ucrainica. Держ. Вид. Укр. 1925.   3. Латинсько-Український словник акад. Корчака-Чепурківського.   4. Словник ембріологічної термінології проф. Черняхівського.   5. “Українські Медичні Вісті”. Київ. Вид. Мед. інституту.   6. Записки Київського Ветеринарного Зоотехнічного Інституту.  7. “Український Медичний Вістник”. Прага. 1923 – 1925.   8. “Лікарський Вістник”. Вид. Україн. лікарського т-ва у Львові.  9. Російсько-Український словник. Видання Всеукраїнської Академії    Наук. Т. І, ІІІ. 10. Російсько-Український словник М. Уманця й Спілки.  11. Словник українсько-російський Б. Грінченка. - Ч. 1. , - Ч. 2.    12. Російсько-український словник С. Іваницького й Ф. Шумлянського.   13. Технічний словник Дубровського.  14. Словник хемічної термінології О. Курило.   15. Медичний латинсько-український словник д-ра Галина. Прага. 1926.   Упорядник. Одеса, 1927 року.

Поздрань Ю.В. Російсько-український словник за редакцією А.Ю. Кримського та С.О. Єфремова в історико-лінгвістичному контексті . Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук: 10.02.01 – Українська мова. – Інститут української мови НАН України. – Київ, 2017. – 430 с. Науковий керівник: доктор філологічних наук, старший науковий співробітник Тищенко О.М. «Російсько-український словник» 1924-1933 рр. (далі – РУС-33) – фундаментальна багаторічна праця колективу лексикографів Інституту української наукової мови Всеукраїнської академії наук на чолі з академіками А.Ю. Кримським та С.О. Єфремовим. Це була перша академічна лексикографічна праця, яка завдяки сміливим рішенням укладачів під час добору українських відповідників до російських реєстрових слів та формальній і семантичній адаптації запозичень вивела українську літературну мову на новий щабель розвитку. Дотепер аналіз РУСа-33 стосувався історії укладання та функціонування Словника, особливостей наукової мови й термінологічної лексики, принципів лексикографічного опрацювання сталих висловів, потенціалу джерельної бази тощо. Однако досі не спростовано звинувачень, яких зазнав РУС-33 за радянських часів, а саме: уведення до реєстру надмірної кількості діалектної, архаїчної та «кованої» лексики, орієнтація переважно на застарілу й релігійну літературу в доборі джерел тощо. Актуальність пропонованого дослідження зумовлена тим, що РУС-33 ще не був предметом системного аналізу, який би посприяв об’єктивному з’ясуванню особливостей цієї праці як феномену української лінгвістики порівняно з попередніми та наступними перекладними словниками. Докладне вивчення комплексу питань, пов’язаних із дескриптивною та прескриптивною нормативністю РУСа-33 насамперед у тому сегменті мовного матеріалу, який у 1930-ті рр. XX ст. було оголошено «націоналістично шкідливим» і вилучено з нормативного поля української літературної мови, а також ґрунтовний аналіз стилістично-жанрового потенціалу джерельної бази РУСа-1933 сприятимуть утвердженню його авторитету на сучасному етапі розвитку української перекладної лексикографії як найактуальнішого сьогодні у вітчизняному словникарстві. Пропоноване дослідження уможливить доцільну реактивацію національного мовного ресурсу в лексичному і словотвірному вимірах. Мета дисертаційної праці – розмежувати й послідовно проаналізувати лексичну та лексикографічну нормативність РУСа-1933 порівняно з попередніми та наступними перекладними словниками в дескриптивно-прескриптивному вимірі, з’ясувати роль Словника в історії української лексикографії та розвитку літературної норми української мови. Об’єкт дослідження – «Російсько-український словник» за редакцією А.Ю. Кримського та С.О. Єфремова. Предмет дослідження – лексична та лексикографічна нормативність РУСа-1933 в дескриптивно-прескриптивному вимірі, джерельна база Словника. Джерельна база дослідження – лексикографічні праці: «Російсько-український словник» 1924-1933 рр. за редакцією А.Ю. Кримського та С.О. Єфремова; «Малоруско-німецкий словар» 1886 р. (Укладачі: Є.І. Желехівський та С.І. Недільський); «Словарь росийсько-український» 1893-1898 рр. (Зібрали і впорядкували М. Уманець і А. Спілка); «Словарь української мови» 1907-1909 рр. за редакцією Б.Д. Грінченка; «Російсько-український словник» 1937 р. за редакцією С.І. Василевського та П.С. Мустяци; «Російсько-український словник» 1948 р. за редакцією М.Я. Калиновича; «Російсько-український словник» 1969 р. за редакцією С.І. Головащука; «Російсько-український словник» 2011-2014 рр. (Укладачі: І.С. Гнатюк, С.І. Головащук, В.В. Жайворонок, І.О. Анніна, В.Л. Іващенко та ін.); теоретичні праці щодо РУСа-1933, які були об’єктом вивчення динаміки лексикографічної критики; Корпус текстів української мови http://www.mova.info; відкриті інтернетівські джерела. Наукова новизна дисертаційної праці полягає в тому, що в ній уперше в українському мовознавстві комплексно проаналізовано структуру РУСа-1933 на мега-, макро-, макрорівнях крізь призму дескриптивно-прескриптивної нормативності порівняно з попередніми та наступними загальномовними перекладними словниками; запропоновано методики аналізу української частини елімінованого реєстру РУСа-1933, які вможливили встановлення його нормативності та є перспективними для подальших лексикологічних та лексикографічних студій; змодельовано реконструкцію IV тому за відсильними ремарками; випрацьовано методику встановлення джерельної бази Словника, що дало змогу реконструювати ймовірний список джерел із поділом його на групи за стилістично-жанровою ознакою. Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що аналіз РУСа-1933 доповнює й поглиблює загальну теорію лексикографії, теорію лексикографічної критики та історичного джерелознавства, сприяє обґрунтуванню засад кодифікації та формуванню мовної норми. Теоретичні узагальнення увиразнюють лінгвістичне трактування поняття «нормативність словника»; уможливлюють розмежування лексичної та лексикографічної нормативності за характером об’єкта нормування (лексема і словник), за характером подання мовного матеріалу у словнику – дескриптивна нормативність (описовий характер) і прескриптивна нормативність (приписовий). Практична цінність одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані під час укладання сучасних нормативних словників; для уточнення та обґрунтування лексичних і словотвірних норм української літературної мови, дослідження історії української мовної норми й історії української лексикографії в цілому. Розроблені методики встановлення лексичної нормативності РУСа-1933, реконструкції джерельної бази і словникових матеріалів слугуватимуть основою для аналізу інших словників (насамперед словників минулої епохи) у цьому аспекті.  Матеріали дисертації будуть корисними для створення спецкурсів з історії української лексикографії, написання підручників та навчальних посібників для студентів вищих навчальних закладів, розроблення навчальних програм і методичних рекомендацій до базових дисциплін. Зміст: Вступ ... 5 Розділ 1. «Російсько-український словник» за редакцією А.Ю. Кримського та С.О. Єфремова в мовній та лінгвістичній практиці XX-XXI ст. ... 12  Історико-політичні та лінгвістичні передумови створення РУСа-1933 ... 12 Історія створення РУСа-1933 ... 15 Суспільно-політичне й наукове значення РУСа-1933 ... 25 РУС-1933 як об’єкт лінгвістики ... 29 – Основи лексикографічної критики ... 29 – Визначальні риси внутрішньої лексикографічної критики РУСа-1933 ... 35 – Зовнішня лексикографічна критика РУСа-1933: історична динаміка ... 39  РУС-1933 як джерело перекладних словників XX-XXI ст.: формальний статус ... 59 Висновки до першого розділу ... 66 Розділ 2. «Російсько-український словник» за редакцією А.Ю. Кримського та С.О. Єфремова в дескриптивно-прескриптивному вимірі ... 68 Норма як лінгвістичне поняття: динаміка та кодифікація ... 68 – Динаміка поняття мовної норми в діахронії – Кодифікація мовної норми ... 76 Проблема дескриптивної та прескриптивної норм у сучасній лінгвістиці ... 76 Нормативний підхід у лексикографії ... 82 – Основні завдання нормативного словника ... 82 – Лексична нормативність РУСа-1933 ... 85 – Лексикографічна нормативність РУСа-1933 на мега-, макро-, мікроструктурному рівнях ... 128 Дескриптивно-прескриптивний характер наукової концепції РУСа-1933 ... 143 Перспективи часткового відновлення матеріалів IV тому РУСа-1933 ... 156 – Зовнішні та внутрішні ресурси відновлення матеріалів ... 156 – Відновлення матеріалів російського реєстру IV тому РУСа-1933 через систему відсильних ремарок ... 158 Висновки до другого розділу ... 166 Розділ 3. Джерельна база «Російсько-українського словника» за редакцією А.Ю. Кримського та С.О. Єфремова ... 169 Теоретичні аспекти дослідження джерельної бази словника ... 169 Методика встановлення джерел РУСа-1933 ... 172 – Встановлення бібліографічного опису задекларованих у списку джерел ... 175 – Встановлення джерел за незадекларованими скороченнями ... 181 Вплив соціально-політичних умов на формування джерельної бази РУСа-1933 ... 186 Стилістично-жанрова класифікація джерел РУСа-1933 ... 189 – Художня й публіцистична література ... 190 – Матеріали польових записів ... 192 – Етнографічні матеріали (матеріали збірок) ... 197 – Фольклорні матеріали ... 198 – Лексикографічні матеріали ... 199 – Періодика (матеріали альманахів, газет і журналів) ... 201 – Наукова та офіційно-ділова література ... 203 – Релігійна література ... 204 – Історичні джерела (матеріали грамот, літописів і статутів) ... 205 Динаміка співвідношення груп джерел у словнику: лінгвістичний та ідеологічний контекст ... 206 Висновки до третього розділу ... 208 Висновки ... 210 Література ... 217 Список джерел ... 248 Додаток А : Динаміка опрацювання карткового матеріалу членами Комісії для складання словника української живої мови ... 260 Додаток Б : Договір між Державним видавництвом України й академіком А.Ю. Кримським ... 261 Додаток В : Еліміновані слова в РУСі-1933 як джерелі «з першою фіксацією слова» і джерелі «з непершою фіксацією» ... 262 Додаток Г : Порівняльний аналіз функціонування питомих українських словотвірних моделей у РУСі-1933 та наступних російсько-українських словниках ... 268 Додаток Ґ : Порівняльний аналіз штучно насаджуваних словотвірних моделей у РУСі-1933 та наступних російсько-українських словниках ... 285  Додаток Д : Імовірні матеріали російського реєстру IV тому РУСа-1933 ... 340 Додаток Е : Дослідницький список джерел РУСа-1933 ... 369 Додаток Є : Динаміка співвідношення джерел у РУСі-1933 ... 397 Додаток Ж : Динаміка використання джерел РУСа-1933 в межах виділених груп ... 399 Додаток З : Система параметрів опису реєстрової одиниці в РУСі-1933 ... 412

Російсько-український словник наукової термінології: Математика. Фізика. Техніка. Науки про Землю та Космос / НАН України. Комітет наукової термінології; Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні / Гейченко В. В., Завірюхіна В. М., Зеленюк О. О., Коломієць В. Г., Кратко М. І. Ред. Митропольський Ю. О. — К.: Наук. думка, 1998. — 888 с. — ISBN 5-12-004273-2. У словнику представлені найбільш уживані сучасні терміни з математики, фізики, техніки, геології, географії, астрономії російською мовою та їх українські відповідники.  Для працівників наукових установ, видавництв, радіо і телебачення, викладачів, студентів, учителів.

Російсько-український словник / Видання четверте доповнене й виправлене за новим правописом. — Харків—Київ, 1930. ВІД АВТОРА Малося на думці випустити у світ одночасно два словники: Російсько-український й Українсько-російський, але з технічних причин нам не пощастило цього зробити, бо в Київських друкарнях не знайшлося відповідної кількости шрифтів і наголосів. Тому-то Українсько-російський словник вийде із запізненням. Складаючи цього словника, ми користувалися з таких праць: Російсько-український словник Української Академії Наук т. І, Київ 1924 ,  М. Уманець і А. Спілка: Словарь Російсько-український, Львів 1893 [ передрукований фотографічним способом у Берліні, 1924 ].  Б. Гринченко: Словарь української мови в 4 т., Київ 1907 [передрукований фотографічним способом у Берліні 1924, - Том 1 , Том 2 ],  Проф. І. Огієнко: Український стилістичний словник, Львів 1924 .  Г. Голоскевич: Український правописний словничок, Київ 1922 .  В. Дубровський: Словник московсько - український, Київ 1918 .  С. Іваницький і Ф. Шумлянський: Російсько-український словник в 2 т., Вінниця 1918 .  Акад. П. А. Тутковський: Словник геологічної термінології, Київ 1923 .  О. Курило: Словник хемічної термінології, Київ 1923 .  В. Кміцикевич і Спілка: Німецько-український словник, Чернівці 1912.  Словарь Церковно-славянскаго и Русскаго языка, составленный вторымъ отдѣленіемь Императорской Академіи Наукъ в 4 т. [видання друге], С.-Петербургъ, 1867.  Толковый Словарь Живого Великорусского языка Владиміра Даля [видання третє] в 4 т., С.-Петербургь 1907.  Толковый Словарь Русскаго и Польскаго языка, составленный П. П. Дубровскимъ в 2 т., Варшава 1883.  М. Изюмов: Опыть Словаря Русскаго языка сравнительно съ языками индо-европейскими, С.-Петербургь 1880.  И. Я- Павловскій: Русско-нѣмецкій словарь [видання трете], Рига 1911.  Н. П. Макаровъ: Полный Русско-французскій словарь [видання дванадцяте], С.-Петербургъ 1911.  А. Александровъ: Полный Русско-англійскій словарь, Берлин 1925, й инші. За технічну допомогу у виданні цієї книжки висловлюю щиру подяку Д. Чухнові, І. Якубовському, Я. Деркачеві й особливу подяку В. Химерикові, що обробляв картковий матеріял з літери Р до Я включно.

Російсько-український словник військової термінології . Упорядкували С. та О. Якубські. Видано в Українському Вільному Університеті. Державне видавництво України. 1928 ПЕРЕДМОВА З пропозиції Державного Видавництва України Технічний відділ ІУНМ прийняв на редагування технічні та застосовані терміни словника військової термінології, якого упорядкували С. та О. Якубські. Для переведення цієї роботи відділ обрав комісію в складі: члена відділу Д. В. Панкевича, філолога відділу Ю. Г. Кондрачука та автора словника С. В. Якубського. Ця комісія розпочала свою роботу 1 лютого 1927 року її закінчила 15 травня 1927 року, відбувши 44 засідання. Технічні та застосовані терміни військового словника комісія перевірила та погодила з термінами, що їх ухвалили різні секції відділу, і ці терміни в словникові позначено зіркого, а решту термінів загальномовного характеру комісія не редагувала, і їх подано в словникові на підставі наукових матеріялів за відповідальністю авторів словника С. та О. Якубських. Зважаючи на те, що українська технічна термінологія, а військова особливо, малодосліджена, терміни, що їх зредагував Технічний відділ, треба вважати за проекти військової української термінології, яка згодом буде досліджена та вдосконалена. Тому президія Технічного відділу прохае читачів подавати на адресу відділу (Київ, бульвар Шевченка, 14, Технічний відділ ІУНМ) свої поради та зауваження до зредагованого матеріялу. Всі поради та зауваження Технічний відділ прийме з подякою та й використає їх у дальшому виданні фаховою військово-морського словника. Президія відділу Інституту Української Наукової Мови УАН. ВІД УПОРЯДЧИКІВ Складаючи цього словника, упорядчики не мали можливости подати повної військової термінології через обмеження розмірами словника, що й так виріс майже удвоє проти наміченого розміру. Тому довелося обмежитися тільки головнішими термінами, що їх упорядчики вибрали з військових статутів, додавши до них лише слова з царини щоденного військового вжитку. Терміни, що складаються з кількох слів, здебільшого подано на кожне слово, за винятком тих випадків, коли слова вжито не в початковій формі. Так, „механизм подающий“ можна шукати і на “механизм“ і на “подающий“, а “стол угломера“ — лише на “стол“. Що-до вибору термінів та їх перекладу упорядчики мали в користуванні такі матеріали: Дисциплинарный устав РККА. Изд. 2-е “Воєнного Вестника“. Дисциплінарний статут РСЧА. Вид. ДВУ 1926. Устав внутренней службы. Устав гарнизонной службы. Залоговий статут. Вид. Школи Червоних Старшин. Харків, 1924. Наставление по инженерно-техническому делу для командного состава всех родов войск. Наставление по обозному делу РККА. Руководство по ведению военных игр с комсоставом РККА. Наставление для перевозки по железным дорогам войск РККА. Положение о порядке воинских торжеств. Боевой устав пехоты, ч. I. Изд. 3-е Военного Вестника. Бойовий статут, ч. І. Вид. ДВУ. 1926. Полевой устав, ч. И. Боевая служба пехоты. Стрелковые уставы, ч. I. Винтовка образца 1891 г. Рушниця зразку 1891 р. Вид. Школи Червоних Старшин 1924 р. Револьвер системы “Наган“ обр. 1895 г. Станковый пулемет системы “Максима“. Ручной пулемет системы “Люиса“. Ружейные и ручные гранаты. Ручной пулемет системы “Кольта“. Автомат Федорова. Стрелковый устав, ч. II. Стрелковый устав, ч. III, вып. 1 и 2. Проекти перекладів статутів: Револьвер системи “Наган“. Станковий кулемет системи “Максима“ Ручний кулемет системи “Люїса“. Рушничні и ручні гранати. Боевые уставы артиллерии: Материальная часть 76 мм полевой пушки обр, 1902 г. Материальная часть 76 мм горной пушки обр. 1909 г. Материальная часть 76 мм зенитной пушки. Материальная часть 122 мм гаубицы обр. 1910 г. 37 мм пушка Маклена. Бомбометы, минометы и ручные гранаты (атлас). Правила стрельбы. Применение приборов для стрельбы. Уставы артиллерии изд. 1919. Боевой устав конницы, ч. 1 и 2. Наставление по телеграфно-телефонному делу. Наставление по войсковой маскировке. Сведения по военно-химическому делу. Нилус и Маркевич. Курс артиллерии, ч. I. Взрывчатые вещества. Руководство службы полевой артиллерии, отд. VII. Аммуниция. Строевой устав авиации. Наставление по боевому применению воздушных сил. Боевой устав броневых сил. Руководство по ведению войскового хозяйства. Польско-русский военный словарь. Изд. “Военного Вестника“. 1926. Английско-русский словарь, военных терминов. Сост. Войнилович-Няньковский. Изд. “Война и техника“. Правильник піхотинців. Розділ І Львів, 1914, вид. “Січового Союзу“ Російсько-український словник УАН, тт. І та III, вип. 1. Уманець і Спілка. Словарь Російсько-український . Вид. ДВУ. 1925. Б. Грінченко. Словарь української мови . Вид. ДВУ. 1925 р. Г. Голоскевич. Український правописний словничок . Акад. Тутковський. Словник геологічної термінології . О. Курило. Словник хемічної термінології . Калинович. Словник математичної термінології . О. Ізюмов. Російсько-український словник . Вид. „Книгоспілки“. 1926. Сабалдир. Практичний російсько-український словник . Т. Секунда. Словник з обсягу механіки . Практичний російсько-український словник для військових (вид. Школи Червоних Старшин, 1924) та инші словники. Для слів, що їх немає в зазначених словниках, упорядчики мусили подавати свого проекта перекладу. Оскільки військову термінологію ще не усталено остаточно й упорядчики цього словника мають замір і надалі працювати в цій галузі, вони звертаються з проханням до всіх осіб, які користуватимуться з цього словника, повідомляти їх за необхідні поправки й заздалегідь складають подяку за поміч у цій праці. Упорядчики складають подяку начальницькому складові Школи Червоних Сгаршин 1926 року за поміч у вибиранні термінів. 1 січня 1927 року, м. Київ.

Вирган І.О., Пилинська М.М. Російсько-український словник сталих виразів. - Харків: Прапор, 2000. - 864 с. - ISBN 5-7766-0717-5 [Перевидання словника 1959 року] Книгу було видано на замовлення Державного комітету інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України за Національною програмою соціально значущих видань. Цей унікальний словник, укладений поетом І. О. Вирганом та  мовознавцем М. М. Пилинською, містить російські   фразеологізми, типові синтаксичні сполуки і їхні українські відповідники.  Сталі звороти проілюстровані прикладами. Цінність словника істотно зросла у зв'язку з якісно новим етапом утвердження  української мови в усіх сферах суспільного життя.  Призначений для учнів, студентів, а також усіх тих, хто  прагне збагатити свій духовний світ безцінними мовними  скарбами.