Downloads & Free Reading Options - Results

Український правопис. 1928 р. У.С.С.Р. Народній комісаріят освіти. Державна комісія для впорядкування українського правопису. - Державне видавництво України, 1928. Видано накладом 100 примірників.

4-те видання

Німчук

1990, радянський, 3-тє видання. Білий.

Хвиля, 3-тє видання

Український правопис. (Проєкт) . 1926 р. У.С.С.Р. Народній комісаріят освіти. Державна комісія для впорядкування українського правопису. - Державне видавництво України, 1926. Видано накладом 2000 примірників для обговорення.

     Чомусь скрізь зазначають роком публікації "першого" видання канонічного совітського українського правопису 1946-й рік, хоча вперше цей правопис надруковано мільйонним накладом у 1945-му. Схвалено його під Харковом у розпал Другої світової війни на засіданні партійної правописної комісії під головуванням М. Хрущова, а офіційно затвердив цей правопис у 1945-му   нарком освіти УРСР та  двірський партійний поет П. Тичина. Зредаґував правопис  Ілля Кириченко  - відомий український філолог, який зміг пережити часи боротьби на мовному фронті, де йому довелося побути шукачем "націоналістичного шкідництва".      УП-45 прямо не названо "першим" виданням (таку нумерацію запроваджено в правописі 1960-го року), автори в його передмові явно посилаються на правопис 30-х років, а його редактор у брошурі "Особливості нового українського правопису" (1947) посутньо показує, що УП-45 є логічним продовженням Хвилевого правопису, в якому приведено до ладу розріжнені й неузгоджені норми часів спішно-революційного наближення української мови до мови російської. Чому автори УП-45 не назвали його другим (після УП-33, на який посилаються) чи четвертим (як запляновано в проєкті УП-38) виданням, невідомо. 

Наконечний М. Про новий правопис український / Микола Федорович Наконечний. — [Харків] : Рух, [1929?]. – 25 с. – (Бібліотека українознавства). Мовознавець, один із учасників Всеукраїнської правописної конференції 1927 р. Микола Наконечний (1900–1981) у своїй невеличкій праці порівнює Український правопис 1928 р. з правописом 1921 р., а також стисло наводить ключові положення нового правописного кодексу, як-то: вживання літери “і” на початку слова, апострофа, груп “чн” та “шн”, передача іншомовних літер “l”, “g” і “h” та деякі інші.

Видання перше. Державне видавництво України (ДВУ) ПОСТАНОВА а постановою РНК УСРР з 23 липня 1925 року організована при НКО Державна Комісія для впорядкування українського правопису виробила проєкт українського правопису, що в його основу, згідно з тою ж постановою РНК, взято "Найголовніші правила українського правопису", прийняті Всеукраїнською Академією Наук 17.V 1919 p., 12.VII та 29.XI 1920 p., затверджені Народнім Комісаром Освіти 1921 року. Проєкт правопису розглянула Всеукраїнська Правописна конференція з 26.V до 6.VI 1927 p. і, з її доручення, зредагувала його Президія Державної Комісії для впорядкування українського правопису. За доповіддю Наркомосу РНК постановою з 4 вересня 1928 року визнала, що зазначений державний правопис мусить набути загальнообов'язкової чинности. Отже, на підставі постанови РНК з 4 вересня 1928 р. (протокол засідання РНК ч. 43, п. 7) ухвалюю: Вищезазначений "Український Правопис" затвердити. Народній Комісар Освіти МИКОЛА СКРИПНИК Харків, 6 вересня 1928 p.

Український правопис 1960 року  — друге, виправлене й доповнене видання нового українського правопису, де повніше й послідовніше було викладено правила української орфографії й пунктуації. Правопис без будь-яких змін діяв понад тридцять років до реформи 1990—1993 рр. Український правопис 1960 року в остаточному варіанті був схвалений комісією в складі академіка АН УРСР  Булаховського  (голова), академіка АН УРСР  Бажана , академіка АН УРСР  Білодіда ,  Кундзіча , академіка  Рильського  та академіка АН УРСР  Тичини , яка була призначена Президією АН УРСР для перевірки повноти та доцільності виправлень, внесених в «Український правопис» у зв'язку з його перевиданням. Вікіпедія